Старшина Коваленко з Корюківки розповів про військову службу і спростував міфи про українську армію
Сусіди.City запитали у військового з майже півстолітнім стажем, який брав участь у АТО, чим сучасна служба в армії відрізняється від того, що було 20 років тому.
BG Image
Сергій Коваленко півтора місяця, як став працювати інструктором відділення рекрутингу та комплектації Корюківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Старшина Коваленко, маючи за плечима 46 років життєвого шляху, починав військову службу ще у колишній радянській армії. У навчальному центрі «Десна», у розвідувальному батальйоні. Далі перебував на важливому об’єкті під Москвою.
Після здобуття незалежності Україною продовжував служити. Потрапив у відрядження в тодішню Югославію. Звільнився 1993 року.
Життя цивільного і військового
Сергій Коваленко жнивував комбайнером на хлібних ланах рідної Бахмаччини. Та видно, козацька військова жилка дала себе знати. Восени повернувся на службу у знамените селище Гончарівське.
Був старшиною роти у Першій танковій бригаді, до 2002 року.
Одружився 1996 року. У нього вже доросла донька і десятимісячна внучка.
У цивільному житті працював і охоронцем, і начальником служби безпеки охоронного підприємства по супроводу вантажів по всій Україні. Проживали у Запоріжжі, бо його дружина звідти.
Та 2014 рік з російською агресією круто змінив стан країни і багатьох її громадян. У березні Коваленко сам подзвонив у райвійськкомат, де його записали добровольцем. А у травні призвали до батальйону «Чернігів-2» (41-й).
BGImage
Служба в АТО
Проходив службу у підрозділі розвідки. Об’їздив більшу частину Донецької та Луганської областей. Супроводжували наші колони і вояк, і самі оборону тримали. Переживали втрати товаришів.
BGImage
Контракт
До червня 2015 року був на «нульовому» рубежі. Тобто — на фронті. Коли звільнився, стояв «на біржі». Та його комбат зателефонував і запропонував контрактну службу. На посадах старшини, головного сержанта роти.
BGImage
У Корюківці
А нещодавно цей міцний і приязний чоловік прибув у місто Корюківку. Тут займається роботою, як каже, з перспективними хлопцями — по відбору майбутніх контрактників. Хоча, зізнається, йому легше бігати з автоматом у полі, ніж за комп’ютером сидіти.
Побутові умови — як у багатьох військовослужбовців
Сергій Коваленко винаймає житло. Дружина далеко, допомагає доньці з внучкою. Добре, що батько і він же молодий дідусь — кожного вечора «по вайберу» спілкується зі своїми рідними. І маленька дівчинка уже впізнає його!
На запитання, чи відчутні зміни у наших Збройних силах проти минулих років і десятиліть, старшина Коваленко каже, що дуже помітні. Наприклад, у забезпеченні усім.
Хоча нерідко чуємо, що багато чого крадуть. Але то окремі випадки. А так різниця відчутна. Бо таки чимало грошей вкладено — і державних, і людських у забезпечення воїнів.
З жовтня 2018 року, скажімо, харчування перейшло до стандартів НАТО. У солдатському меню є вибір перших і других страв. Вранці, в обід та увечері надходять і фрукти, не рідкість банани, ківі, навіть ананаси. І це не «показуха».
Тобто якщо людина адекватна, дисциплінована, не алкоголік, то їй армії боятися нічого. Збільшується і грошове забезпечення воїнів. Тому на службу навіть давно сімейні чоловіки приходять.
Міф про «дідовщину»
Нестатутних відносин у військовій службі зараз нема — запевняє Сергій Коваленко. Бо призовний вік — від 20 до 27 років.
І що ж юнак — буде показувати свою «крутизну» значно старшим товаришам, багато яких уже встигли побачити життя і світ, наприклад, на заробітках у Західній Європі?
До того ж дуже розвинена система оповіщення про різні надзвичайні випадки на службі. І «гарячі лінії» Міноборони та інших органів. Звичайно, як і скрізь, можливі якісь дрібні конфлікти, що буває у кожному колективі. Але вони присікаються на корені.
Трапляється, що хтось хоче ухилитися від роботи. Ось з’явився нещодавно у військовій службі і наряд на кухню. Але є статут, котрий регламентує усі стосунки.
Міф про голих і голодних солдатів
Якщо людина привчена до охайності, каже старшина, то термін носіння військового костюма, як і взуття — 6 місяців. І не потрібно щось купувати за свої гроші. Але є різні випадки, у тому числі недбайливості.
У військових частинах є так звані побуткомбінати. Там зашиють, відремонтують. І загалом, матеріальне забезпечення військових, порівняно з 2014 роком — «небо і земля».
На півтора року строкової служби видають воїну три пари взуття (берці), три польові костюми. Шкарпетки літні, зимові, рукавиці.
Міф про вимагання грошей
Це роздуті чутки, що офіцери і прапорщики вимагають за щось у солдат гроші. Зокрема, щоб поїхати додому у відпустку. Бувають відпустки на території частини.
Знову ж таки — є система скарг, у кожного є мобільний телефон. Хоча у солдат строкової служби телефон і не повинен бути постійно, його забирають на зберігання у офіцера з морально-психологічного забезпечення (у спеціально виділеному місці) та видають у певні дні.
Загалом, вважає Сергій, служба в армії — це добрий гарт перед цивільним життям. Навіть за півтора року строкової служби можна завести корисні знайомства, спланувати своє майбутнє, знайти роботу.
При призові військовослужбовці одержують одноразову грошову допомогу. І в деяких випадках — після звільнення мають право на це. Тож військова служба — не гірша багатьох цивільних робіт.
І якщо у чоловіків чи жінок (за контрактом — з 18 років) є бажання служити — можна звертатися до районного ТЦКСП.
