Як стати вдев’ятеро щасливішими? Родина Милейків з Мени знає про це все

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
Медіакіт сайту/ціни на рекламу

 

Неважливо, скільки тобі років. Доки жива твоя мама, ти залишаєшся дитиною. Ми хочемо познайомити вас з мамою, яка пізнала це Боже благословення дев’ять разів. Перетерпівши біль, почувши перший крик новонародженої дитинки, вдихнувши найсолодший запах малюка, годуючи, колисаючи і пригортаючи до себе це диво життя, не думається про безсонні ночі і майбутні труднощі. Бо стати мамою – це велике щастя! Яке Олена Милейко відчула вже вдев’яте. Тепер у родині п’ятеро донечок і четверо синочків.

З Корюківки – до Мени

З родиною Милейків я знайома не перший рік. До Сергія, батька родини, несла у ремонт своє і дитяче взуття. У Олени, матері сім’ї, купувала розсаду солодкого перцю. З ними завжди приємно спілкуватися. Усміхнені, працьовиті, щирі. В домі – чисто і затишно. А головне – тут лунає дитячий сміх. А скільки обіймів за день!

– Я виросла в селі Велике Устя Сосницького району. На самому березі Десни. Мої діди-прадіди були риболовами, – ділиться Олена. – Тому для мене найулюбленіша їжа – це риба. В будь-якому вигляді. 

Нас у мами було троє. Тоді для села троє дітей в родині – це вже було багато. І пам’ятаю, ще малою мамі казала, що в мене буде багато дітей. А вона відповідала: «Побачиш, доню, що таке дітки. Чи ж захочеш багато?».

 

Та її бажання здійснилося. З Сергієм познайомилися на святкуванні Нового року у його родичів. Згодом почали зустрічатися. Одружилися. Оскільки Сергій з Корюківки, то жили спочатку там, а потім переїхали в Мену. 

Я була вже на сьомому місяці вагітності. Важко облаштовуватися на новому місці, та, підтримуючи одне одного, впоралися, – згадує Олена. – Народився наш Матвійко. Скоро йому вже виповниться 18 років. Навчається в Чернігівському коледжі транспорту та інформаційних технологій на програміста. Це була його мрія.

Олена та Сергій із старшим сином Матвієм.

Щастя за щастям

Жінка згадує, як  раділи народженню свого першого синочка. Пригортаючи до себе крихітку, дякували Богу за це щастя та молилися, щоб послав дитині все, що буде во благо. 

Матвійко ріс спокійним, відповідальним, в школі ніколи до нього не було жодних зауважень. Навчався в музичній школі по класу фортепіано. Допомагав батькам. І зараз на вихідні з радістю приїздить додому. А батьки із задоволенням їздять на батьківські збори до коледжу.

Другою на світ з’явилася донечка Аня. Олена думала, що знову буде хлопчик. Але ж ні. І знову та ж велика радість, нові відчуття, нові емоції.
Зараз Анна закінчує 10 клас, поки ще не визначилася, ким хоче стати, можливо, медсестрою. Ще є час подумати. Як і Матвій, Аня теж закінчила музичну школу, але по класу скрипки.

Третя донечка, Альона, якій вже 13 років, має художній талант, малює фарбами, освоює різні комп’ютерні техніки. Зараз в інтернеті багато уроків, які в цьому допомагають. Де далі розвиватиме свої здібності професійно, ще не знає. Я гортаю її блокнот з малюнками і розумію, що вони вже зараз могли б прикрасити, наприклад, книжкові видання чи глянцеві журнали. Талановита дівчинка.

 

В групах в Інстаграмі Альона виставляє фото своїх робіт

 

Ще одна дівчинка народилася в родині – Елла. Зараз навчається у п’ятому класі. Гарна, старанна. Навчалася в музичній школі грати на скрипці, та цього року часто хворіла, то поки трохи відклала це заняття. А взагалі до всього спритна. Як каже мама Олена, є такі діти, що до чогось одного тягнуться, а Еллочка – скрізь. В усьому бере участь. Хоч дома, хоч в школі. Любить навчати. Батьки подарували дітям магнітну дошку, і Елла проводить свої заняття. Маркери закінчуються дуже швидко.

Усі разом на ще не розфарбованому малюнку Елли до Дня сім’ї

 

А синочок Тимофій, який зараз в третьому класі, дуже хазяйновитий. І в школі старається, і вдома допомагає, приходить зі школи і запитує, чи годували курочок. Якщо ні – то піде погодує. Помічає і контролює господарські питання. І велосипед підремонтує. І батьку допомагає. Та й разом з дівчатами щось смачне приготує. Справжній чоловік росте.

– А наша Яночка – першокласниця. З радістю ходить до школи. Одних дітей вранці будиш в школу, підганяєш. А Яночку, щоб швидше розбудити, ляккаю, що не піде в школу, – сміється Олена. – Тоді вона швидко підскакує: «Як це не піду?! Я миттю!».

П’ятирічна Ліля теж хоче до школи. Вже рахувати вміє, читає по складах, сестрички й  англійським словам навчають. Дивиться, як вони уроки вчать, і теж мріє про школу.

Ну і найголовніші помічники – Богданчик, якому три рочки, і Назарчик, йому півтора. Богдан сором’язливо і водночас зацікавлено виглядає з-за дверей. А Назарчика дівчатка часто беруть на руки або катають у колясці. Та і до мами на коліна він швиденько забирається. Богданчик і до зошитів сестричок заглядати любить.

Приходить Елла зі школи, задоволена, сміється, – розповідає жінка. – «Мамо, мені вчителька 10 поставила, а Богданчику – 12!», – каже. Виявляється, він щось понамальовував в її зошиті. А Елла, не знаючи, здала зошит на перевірку. Вчителька з гумором поставилася до цього. То і Богданчик отримав оцінку за свої старання. 

BGImage

BGImage

BGImage

Головний секрет: бути разом

Коли Олені кажуть, що це ж так важко ростити стількох дітей, вона запитує: а вам з одним чи двома не важко? Але ж  і радості, і щастя у стільки ж разів більше! А в дружній родині, де один одному всі допомагають, з будь-якими труднощами впоратися легше.

Усі дітки різні. Навіть якщо вони братики і сестрички і виховуються в однакових умовах. У кожного свій характер, свої здібності. До кожного потрібен різний підхід. Когось попросиш щось приготувати, а в нього це не дуже виходить. Інший прибіжить і швидко та  смачно накуховарить.

 

Та всі діти в родині уважні до батьків, слухняні, привчені до праці. Їх не навантажують роботою, бо на першому місці – навчання. Але діти самі охоче допомагають батькам  вибрати огірки, ягоди, посадити грядки чи прибрати в домі. Або приготувати сюрприз: самим до приходу мами й тата спекти тертий пиріг з варенням. Тут кожному знайдеться заняття – хто тісто замішує, хто варення намащує, хто зверху посипає. А сьогодні он кексів напекли пухких, смачних.

BG Image

BG Image

BG Image

BG Image

 

– Заходимо в дім, пахне смачно. Діти задоволені. А нам як приємно! І втома проходить. Або на шафці крейдою намалюють серце і підпишуть, що вони нас люблять, – світиться любов’ю мама. – Чи квіточок назбирають простих, приносять букетик, дарують. Я ставлю їх у вазу. То найкращі квіти, які з любов’ю збирали для тебе твої діти. А скільки різних аплікацій, листівок, поробок вони дарували. Вішаємо на стіну або ставимо на видне місце і хвалимо їх за це. І ми намагаємося їх порадувати: на природу їздимо, на Десну, шашлики смажимо, у Бреч їздили на прогулянку на іподром, в Чернігів – і в парк, і в піцерію. Тиждень тому їздили в Глухів та Батурин. Хочеться бути для них найкращими батьками.

Олена розповідає, як вранці готує сніданок, а потім будить школярів, бо треба встигнути заплести дівчаткам їхнє гарне довге волосся. А вечором їй подобається, коли дітки засинають, помилуватися ними, послухати тихе посапування. Посидіти трохи в тиші. І так щодня. 

Тато Сергій дбає про свою чудову родину. Він – надійна опора і підтримка. Щасливий, коли вся родина збирається за столом і дякує Богу за їжу, яку Він їм дає. Своїм прикладом навчає дітей тому, що сам вміє і знає. Поруч з будинком побудували Дім молитви. Дітки змалечку беруть участь в зібраннях і святкових заходах. Зростають з вірою в душі.

Сергій – майстер на всі руки

 

Той час, що провела, спілкуючись з Оленою і дітьми, виявися таким теплим і світлим. Менші дітки горнуться до мами, старші уважно слухають, щось додають інколи. Говоримо і про те, як мамі важко відпускати дітей у дорослий світ, звикнути до думки, що це хоч і дитина, але вже самостійна. Та дім Олени і Сергія ніколи не залишиться без дитячого щебету. Адже поки підростуть найменшенькі, вже з’являться онуки.

Тато Сергій дбає про свою чудову родину. Він – надійна опора і підтримка

 

І наостанок. Олена не має звання «Матері-героїні». Такі родини має підтримувати держава. Виявляється, рік тому родина подала численні необхідні документи. Чекали, поки п’ятій дитині виповниться вісім років. Після розгляду в міській раді документи передали до райдержадміністрації. За рік – жодних результатів.

Фото та відео Олексія ПРИЩЕПИ

 

 

 

Коментарі:

Останні новини