Віктор Кошмал

Одна з кращих медсестер області корюківчанка Оксана Рябець виборола сімейну путівку на море

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
Медіакіт сайту/ціни на рекламу

Два роки поспіль медсестра Корюківської райлікарні Оксана Рябець бере участь в обласному конкурсі професійної майстерності медсестер Чернігівщини. А цього року отримала приз глядацьких симпатій – путівку на море. Сусіди.Сіту познайомилися з нею і розпитали про найближчі плани. 

 

Дві роботи – не межа

Оксана Рябець працює на двох роботах. Медсестрою відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії Корюківської райлікарні і старшою медсестрою корюківського філіалу медлабораторії «Сінево». Має ще й педагогічну освіту, тож хоче спробувати себе у якості психолога. Але заповітна її мрія - стати лікарем-реабілітоголом!

 

 

 

 

BG Image

 

 

 

BG Image

Одна з кращих

Торік Оксана Рябець посіла ІІІ місце, а цьогоріч – виборола приз глядацьких симпатій в обласному конкурсі професійної майстерності «Кращий спеціаліст з медичною освітою – 2019». Змагання відбувалися на базі Чернігівської обласної лікарні.

 

 

 

- Були і тести, і практичні навички перевірялися, - розповіла Оксана. – Було страшнувато, бо всі суперники серйозні, амбіційні. І дуже професійні! Уявіть, я пройшла тести на максимальну кількість балів – 100 – за 14 хвилин. А конкурсантка, яка у фіналі посіла І місце, - здолала їх за 7 хвилин!

Оксану відзначили сімейною путівкою на море. Наприкінці червня вона зі своїми дітками – 11-річною Ангеліною і 5-річним Олександром – вирушать у Коблево.

 

«Сімейний» медик

Попри те, що у її родині медиків не було, медициною Оксана марила з дитинства. І її дуже підтримував у цьому тато.

Оксана закінчила Сумський медичний коледж. І готувалася вступати до Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця.

- Так образливо: фізику, яку не знала, здала, а іспит з української мови, яку знала на «відмінно» не склала, - згадує Оксана.

Варіант з платним навчанням відкинула одразу – пожаліла батьків, звичайних сільських трударів.

Тато, Петро Михайлович Помаз, працював у колгоспі трактористом, мама Любов Іванівна – все життя дояркою.

Нині батьки вже пенсіонери. Живуть у Новоселівці Рибинської сільської ради. Тримають велике господарство, обробляють чимало городів.

- З ними разом живуть мої сестра і брат, каже Оксана. – А ще наша 93-річна бабуся Парасковія Петрівна, яку ми дуже любимо! Замолоду вона все тримала під контролем, все у руках горіло! Та і тепер рада допомогти тим, що у її силах.

Свій шлях у медицину Оксана розпочинала патронажною медсестрою на своїй маленькій батьківщині, у Рибинському ФАПі.

Згодом пішла працювати медсестрою-анестезистом у реанімаційне відділення Корюківської райлікарні. Довелося трохи попрацювати і у відділенні гемодіалізу у Чернігові.

 

Зараз Оксана Рябець – медична сестра відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії і старша медсестра у корюківському пункті медлабораторії «Сінево».

А для всієї своєї рідні вона - «сімейний» медик. Їй першій телефонують і родичі, і знайомі, якщо потрібна якась консультація чи порада.

"Інколи навіть столичним лікарям не довіряють - дзвонять мені", - Оксана Рябець

Йдеться про випадок, коли маленькій дитині, якій ще й рочку немає, призначили антибіотики. Оксана засумнівалась у доцільності, бо, на її думку, показань до цього не було. І «відмінила» таке призначення, порадивши батькам звернутися до іншого лікаря, який зрештою також не побачив необхідності застосування антибіотиків.

 

 

 

 

Оксана Рябець:

- У медицині не можна бути спокійним чи байдужим. Спокій потрібен лише при прийнятті рішень. У решті випадків важливе співчуття

 

 

 

«Реанімацію нізащо не покину!»

Ще до початку роботи у Корюківці, Оксана всіляко сторонилася реанімаційного відділення. Слово «реанімація» її, як і більшість людей, лякало.

З часом Оксана Рябець повністю змінила свою думку. Працює там уже 12 років і вважає, що кращого відділення і кращої роботи не існує.

- Сюди потрапляють люди у тяжких станах, - розмірковує Оксана Петрівна. – І коли до спільної справи їхнього одужання відчуваю і свою причетність, бачу ефективність власної роботи – радію. За натурою я така, що мені постійно треба працювати, а у реанімації робота є завжди.

Хоча робота у реанімаційному відділенні дуже специфічна. Бо це у лікарню люди потрапляють поправити своє здоров’я, і лише у реанімації – рятують життя.

- Від медсестри реанімації багато чого залежить, - каже завідувач відділення Василь Ступницький. – Адже не лікар, а вона постійно перебуває біля ліжка хворого, повинна слідкувати за призначеннями і звертати увагу на найменші зміни у стані пацієнта.

Старша медсестра відділення Наталія Ярига зазначає, що недаремно сестер реанімації у всьому світі вважають найпрофесійнішими. Каже, що їхня Оксана Петрівна – саме така. Працює швидко, чітко виконує доручення, відповідальна.

Оксана зізнається, що довго звикала до смертей. Медики, на жаль, не всесильні.

Пишається своїми дітками

Багато хто вважає, що медики ставляться до своїх пацієнтів виключно як до роботи. Оксана переконує, що це неправда. Думки про пацієнтів наздоганяють медичних працівників і вдома: чи все зроблено, що можна було, чи правильно? Буває, і з дому передзвонюють у лікарню, цікавляться станом хворих.

- Якось у приймальне відділення поступила дитина з малою масою тіла, може, до 3 рочків віком, - згадує один з випадків Оксана Петрівна. - Здається, чимось похлинулася. Доки піднімалися ліфтом у реанімацію, дитина почала біліти-синіти і перестала дихати. А мама холоднокровно тримає на руках і навіть не дивиться на неї! Дитину реанімували і відправили у Чернігів. А я йшла додому після зміни і не могла стримати сліз. Як так можна?! Собі ще декілька днів думаєш, чи все зробила, що від мене залежало? А що, цікаво, думала та мама?..

Оксана знає, що говорить. Окрім медичної, має ще й педагогічну освіту – психолог за фахом. Що це їй потрібно, вирішила вже будучи медиком.

- Дуже хочу колись попрацювати і в цій сфері! Мені це цікаво, - говорить Оксана. – Але реанімацію нізащо не покину!

Відновлювати сили їй допомагають діти. Кожна вільна хвилинка мами – Ангеліні і Саші! Разом їздять відпочивати у Чернігів, у Київ або просто ходять гуляти у місцеві сквери чи ліплять замки з піску на дитячому пляжі. Аби тільки разом.

Оксана пишається своїми дітками. 11-річна Ангелінка на відмінно закінчила п’ятий клас. А п’ятирічний Саша тільки готується до школи.

 

 

Оксана Рябець з дітками

 

 

Мрія про мрію

Оксана багато читає літератури з медицини і психології. Хоче встигнути все і одразу. І, як і кожна людина, має свою заповітну мрію. Вона народилася декілька років тому.

Тоді ще першокласниця донька Ангеліна, граючись, зірвалася з трьохметрового паркану і зламала руку. Три тижні на витяжці, довге лікування. А потім була інтуїтивна робота мами-медпрацівника по відновленню руки доньки. І за деякий час ручку вдалося повністю розігнути.

- Коли лікар-травматолог оглянув і перепитав, на якій руці був перелом, зрозуміла, що хотіла б бути реабілітологом, – каже Оксана. - Така моя мрія. Хоч, напевне, і нездійсненна…

 

 

 

 

Коментарі:

Останні новини