Люди, особливо в селах, дуже люблять своїх листонош, довіряють їм, діляться потаємним. Бо до багатьох самотніх стариків це чи не єдині гості, котрі заходять щотижня з газетою та щомісяця з пенсією. Проте інколи трапляється, що працівниці пошти зловживають такою довірою.
Жінка передпенсійного віку певний час працювала начальницею поштового відділення. Згодом, коли запровадили пересувні відділення, вона перейшла на листоношу. Років зо три пропрацювала. Односельці 53-річну поштарочку завжди чекали з нетерпінням, бо з кожним поговорить, поділиться новинами, поспівчуває.
Про те, що вона може притримувати людські гроші, а саме субсидію на тверде паливо — ніхто навіть подумати не міг. Перший сигнал надійшов у липні цього року. Про маму почав турбуватися син, мовляв, повинна була отримати більш як чотири тисячі гривень на дрова, та грошей не принесли.
Почали розбиратися і з’ясувалося, що кошти забрала листоноша. Щоправда, вона швидко й віддала їх. Більше ніхто на сполох не бив, усе було спокійно, допоки жінку не звільнили в серпні з роботи. Тоді багато хто з листонош написав заяви на звільнення.
Тож і брала людські, потім комусь вертала чужими, й так тягнулося невідомо скільки часу. Річ у тому, що субсидія на тверде паливо виплачується не всім одразу, управління соцзахисту теж отримує ці кошти частинами. Цим і скористалася жінка.
Звісно, ситуація дуже неприємна. Проте навіть зрозумівши, що їх ошукала людина, якій дуже довіряли, дехто ставав на її бік, співчував і не хотів звертатися до поліції. Як стало відомо з редакційних джерел, жінка вже розрахувалася з усіма.
Але людям хочемо порадити частіше цікавитися, чи, бува, не виплатили вам субсидію, щоб знати, де потім шукати свої гроші. Можливо, й з цього села ще не всі мешканці отримали виплачену їм державну допомогу на паливо. Вони просто не знають про це, і досі чекають.
