Шосте жовтня 2021 року запам’ятається корюківчанам. Цього дня до Корюківки прибув Федеральний президент Федеративної республіки Німеччина Франк-Вальтер Штайнмаєр. Як пізніше скаже міський голова Ратан Ахмедов, це найвищий візит до маленького міста в історії незалежної України.
Іменні таблички
Візит німецького гостя був розписаний по хвилинах. У міську першу школу він прибув о дванадцятій. На зустріч із Франком-Вальтером Штайнмаєром запросили небагато людей. По кілька учнів і вчителів міських шкіл, корюківську молодь, представників влади та громадськості, журналістів.
Розмова відбувалася в актовій залі, де розставили по колу стільці. Їх розмістили так, щоб усередині сидів президент, по його праву руку учениця, по ліву — вчитель. Навпроти — теж були переважно учні. А вже трохи далі влада та журналісти.
На кожному стільчику лежав папірець, де було написано: президент, учень першої чи четвертої школи, гімназист, директор школи, вчитель і так далі. Я спочатку не зрозуміла — навіщо така конкретика. Лише згодом, коли розпочалася розмова, стало ясно: німецький президент хоче почути молодь. Усім надали автоперекладачі.
Відверта розмова з молоддю
Розпочала зустріч Надзвичайний і Повноважний Посол ФРН в Україні Анка Фельдгузен. Жінка говорила українською. Анка уже приїжджала в Корюківку. І коли дізналася про жахливий для місцевих жителів початок березня 1943 року, пообіцяла, що розкаже про це своєму президенту. І слова дотримала.
Саме тому Франк-Вальтер Штайнмаєр, прибувши цього року до Києва, аби вшанувати жертв Бабиного яру, вирішив відвідати Корюківку.
Що цікавило президента
Франк-Вальтер Штайнмаєр подякував організатором зустрічі за надану можливість побувати в Корюківці та зазначив, що Німеччині знадобилося багато часу, аби осмислити усі жахіття, які представники їхньої нації скоїли під час Другої світової війни. А також зрозуміти, яка відповідальність за це лежить на нинішніх поколіннях німців.
Він хотів більше дізнатися про березневі події 1943 року в Корюківці. Його цікавило, як люди рятувалися від ворога, як потім відбудовували спалені хати, як відроджували свої містечко. Проте, чи не найбільше, на мій погляд, його цікавило ставлення молодих людей до цієї жахливої сторінки своєї історії.
А ще — запитував, чи живе в серцях корюківчан ненависть до німецької нації та які настанови їм давали очевидці трагедії. Він був здивований, що в українських підручниках історії майже нічого про найбільшу трагедію, пов’язану зі знищенням мирного населення в роки Другої світової війни, не розповідається.
Штайнмаєр також хотів дізнатися, чи можна ідентифікувати усіх загиблих під час березневих подій 1943 року, адже йому відомо, що дві третини знищених корюківчан так і лишилися безіменними. Він запитував у молодих людей, чи хотіли б вони більше контактувати з німецькими однолітками, спілкуватися, зустрічатися.
Що говорили учні
До розмови з німецьким президентом долучалися всі охочі. Попри високий статус гостя, якихось незручностей у спілкуванні з ним не відчувалося. Школярі міських шкіл розповідали йому реальні історії своїх сімей. Жертвами Корюківської трагедії були їхні прабабусі та прадідусі, яких не всім навіть довелося побачити.
Проте пам’ять про жахливі березневі події живе у кожній корюківській родині. Її бережуть і передають наступним поколінням. Діти казали, що поважають німецький народ і раді вітати президента на корюківській землі. Візит Франка-Вальтера Штайнмаєра вважають дуже важливим для міста.
На запитання німецького гостя відповідає вчитель історії
Запевняли, що молоде покоління буде раде спілкуванню з німецькими однолітками. Діти не приховували, що події Другої світової війни лишили глибокі рани у серцях їхніх близьких. Цей біль передається з покоління до покоління. Але ненависті до німецької нації в їхніх душах немає. Вони відкриті.
Діти казали, що будуть раді, якщо у Корюківки з’явиться німецьке місто-побратим. Це допоможе більше зрозуміти прагнення та мрії молоді. Адже й сьогодні у світі існує багато військових конфліктів, які сіють між людьми ворожнечу, забирають життя. І саме молодь має взяти на себе відповідальність за подальшу долю планети.
А щоб пам’ять про злочини проти людяності жила, треба увічнювати її у різний спосіб. Корюківчани хочуть, аби в їхньому місті збудували меморіал на честь знищених нацистами мирних жителів у роки Другої світової війни. Це не мрія, це данина.
Нинішня корюківська молодь не хоче бути останнім поколінням, котре знає про Корюківську трагедію з перших вуст. Вони розуміють, що коли не стане свідків, за них мають говорити пам’ятні місця, які потрібно належним чином облаштувати. Молоді люди переконані, що інформацію про Корюківську трагедію потрібно поширювати, берегти про неї пам’ять як на державному, так і на міжнародному рівнях.
Чим завершилась зустріч
Федеральний президент Федеративної республіки Німеччина Франк-Вальтер Штайнмаєр ніяких обіцянок під час зустрічі не давав. Але було зрозуміло, що він отримав відповіді на багато питань, які його хвилювали. Будемо сподіватися, що налагодиться спілкування між мешканцями відродженого з попелу міста та німецькими людьми, і у Корюківки з’явиться місто-побратим.
Корюківчани усіх поколінь також щиро вірять, що нарешті добудують Меморіал, який привертатиме увагу до подій Другої світової війни всіх небайдужих людей, стане застереженням для прийдешніх поколінь, що війна — це неприпустимо у сучасному світі. І нарешті можна буде сказати живим і вклонися свідкам Корюківської трагедії, котрі відійшли в інші світи, що ми свій обов’язок перед ними виконали.
