Щорічно в четверту п’ятницю листопада в багатьох країнах світу відзначають День відмови від покупок. І хоч Україна не належить до держав, які це підтримують, ми вирішили поцікавитися думкою наших земляків. Запитали, як часто вони відвідують магазини й від яких покупок можуть легко відмовитися, що придбали б, маючи вдосталь можливостей, як ставляться до зростання цін і чи отримують задоволення від шопінгу.
Скажемо наперед, що всі наші респонденти одностайно зазначили, що людина й дня не може прожити без ліків і медпрепаратів, якщо такі їй життєво необхідні. Тому ця тема —за замовчуванням. А ось чи готові наші земляки прожити день-два без відвідування магазинів та базарів — читайте далі.
Покупки для душі — це якісне взуття й одяг
Корюківчанка Любов Лавріненко, продавчиня магазину «Промтовари» ФОП Чеботарь, каже, що по магазинах ходити їй немає коли.
Любов Лавріненко
— Нині доки з роботи вийдеш, уже темно, — каже Любов Олександрівна. — Тож «мої» магазини — це продуктові. Найчастіше ввечері заходжу в «Глорію» та «Гаврюш» по хліб. Інколи купую якусь рибину, масло й карамельки. Оце такі основні покупки. Коли потрібне сало чи м’ясо, то беру тільки в перевірених продавців. Якщо на базарі, то в Юри Кугука. Він молодець, у нього завжди все чистенько, охайно й продукція вся смачна. Якщо в магазині, то йду у «The М’ЯСКО». Цукор, борошно та інше зазвичай купую в «АТБ». Чоловік підвозить мене та чекає в машині, бо дуже не любить ходити по магазинах.
Любов Лавріненко зізнається, що продуктові покупки не приносять задоволення, адже грошей витрачаєш немало, а в сумці — катма. Покупками для душі вважає якісні одяг, взуття й постільну білизну. Такі речі, попри свою немалу вартість, слугують набагато довше, аніж дешеві аналоги, які щороку відправляються на смітники й активно забруднюють довкілля.
Пенсіонери ходять тільки за продуктами
Шістдесятидворічний працівник ТОВ «Будівельник» Леонід Муха з Охрамієвичів переконаний, що пенсіонери рідко бувають на базарі чи в продуктових магазинах частіше, ніж раз на тиждень. Купують найнеобхідніше: хліб, олію, макарони, сало тощо. Вважає, що з нинішніми цінами на хліб люди скоро почнуть самі його пекти вдома абиякий, бо найпотрібніший продукт став задорогим для простої людини.
Леонід Муха
— А що вже нам треба? Тільки їжа. Та й від неї можна відмовитися, — розмірковує чоловік. — Їсти хочеться тільки перших три дні, а тоді стає байдуже. Це з власних спостережень з лікарні. Якби в кожної людини похилого віку пенсія була б хоча б тисяч п’ять, тоді можна жити, а інакше доводиться виживати.
На запитання «Якби була можливість придбати що завгодно, що б купили?», Леонід Муха відповідає не замислюючись: «Здоров’я. І більше нічого».
І в селах люди найчастіше купують продукти
Керуюча справами (секретар) виконавчого комітету Холминської селищної ради 38-річна Тетяна Полторацька називає себе онлайн-шопоголіком. Увесь одяг собі, чоловікові, а особливо дітям, замовляє за кордоном, найчастіше в Англії, бо вважає, що придбати якісний в Україні складно.
Тетяна Полторацька
Тетяні найпростіше відмовитися від купівлі дитячих іграшок. Її синові Максимові 12 років, а доньці Каті — чотири з половиною. Мама двох дітей помітила: сучасним дітям узагалі не цікаві ніякі іграшки. Інтересу до будь-якої новинки вистачає на день-два.
— Оскільки зараз ми будуємося, то наші з чоловіком доходи йдуть переважно на ремонти й продукти, — каже Тетяна. — Будуватися зараз дорого, але й харчі «з’їдають» багато грошей. І в місті, і в селі. От кажуть, що сільчанам добре, бо в них усе своє. Та де там! Ви подивіться, які черги в усіх селищних продуктових крамницях в обід чи після роботи. Один хліб рідко хто купує, беруть щось і до хліба.
Тетяна Полторацька зазначає, що в Холмах їй не вистачає асортименту фруктів і свіжих салатів. А взагалі, каже, що відмовитися на день-два можна від усіляких покупок, якщо не ходити повз магазини з дітьми. Інакше передбачити дитячі «хочу» дуже складно. У їхній сім’ї дотримуються чіткого табу на солоні горішки, чипси, пепсі та колу.
На думку Тетяни, щоб батьки не думали, як прогодувати та вдягнути дітей і себе, зробити хоча б косметичний ремонт удома чи відкласти дещицю на літній відпочинок, щомісячний дохід сім’ї з двома дітьми, зважаючи на нинішні ціни, повинен бути не меншим ніж 20 тисяч гривень.
Відмовитися можна від будь-яких покупок
Тридцятивосьмирічна Оксана Кожухар має можливість порівнювати покупки в столиці й Корюківці. З чоловіком і дітьми проживають у Києві, але часто приїздять у батьківський дім у Корюківку. Улітку проживають тут, вирощують домашню птицю, займаються господарством.
Оксана Кожухар
— Люди і в столиці, і в Корюківці найчастіше скуповуються саме в продуктових магазинах, — каже Оксана. — У Києві з цим простіше, бо ширший асортимент і є можливість відстежувати акції, купувати дешевше. Акції та знижки «підтягуються» в телефоні й ти вже знаєш, де і що краще придбати сьогодні. За моїми спостереженнями, останнім часом дуже зросли ціни на рибу, курятину, молочку, цукерки. Це не може не дратувати.
Оксана каже, що їй жодного разу не доводилося купувати щось для інших у магазинах чи сплачувати за їхні покупки. Натомість вона ніколи не пройде повз знедолених. Таких у великому місті багато. Підгодовує людей на вулиці, надає їм одяг. Визнає, що люди, які живуть на вулиці, часто самі не хочуть змінювати своє життя. Їх улаштовує жебракування.
— Торік у великий мороз викликала поліцію для чоловіка, який нерухомо лежав на вулиці, бо «швидка» навіть виїздити не хоче, — каже Оксана. — Назавтра знову побачила його у дворі. Підгодовувала, одягнули разом зі знайомими, але коли запропонувала прилаштувати його жити при церкві, то він відмовився, бо там треба працювати.
Напевне, придбала б власне житло в Києві. І могла б частіше скуповуватися в магазинах меблів і товарів для дому «JYSK» і «ІКЕА».
А щодо відмови від покупок, то Оксана вважає, що протягом декількох днів будь-яка сім’я може прожити без відвідин магазинів. Навіть продуктових. Принаймні для її родини це не стане проблемою. «Бройлерів виростили, заготовок на зиму накрутили, голубців наробили й заморозили — можна не хвилюватися!» — зазначає Оксана.
