Ще в серпні Корюківкою активно ширилися чутки, начебто в місті затримали групу диверсантів. Розповідали про цю подію усюди: в магазинах, на базарі, на вулицях райцентру. Ніхто навіть не сумнівався, що російські зайди дісталися тихого й непримітного міста на кордоні з ворожою державою.
Легенда, схожа на правду
Зібравши разом усю «інформацію з непідтверджених джерел», у журналістів Сусіди.City вималювалася така картина. Начебто група невідомих людей викрала десь автомобіль швидкої допомоги й на ньому пересувалася територією громади.
Пильна корюківчанка, котра йшла центральною вулицею Шевченка, побачила поперед себе підозрілу жінку із забинтованою рукою. Та пересувалася з телефоном у руці, розповідаючи комусь, що перед нею — об’єкт «прокуратура», об’єкт «лікарня».
Люди стверджували, що корюківчанка відразу зателефонувала в поліцію. І начебто копи швидко затримали диверсантку біля центральної лікарні. Та противилася, волала, що їй треба за щось дітей годувати.
А пізніше у телефоні зловмисниці буцімто знайшли фото лікарні, фабрики, двох шкіл тощо. А підтвердженням усього цього, переконливо казали мешканці міста, стало те, що того дня, у п’ятницю 19 серпня, в Корюківці було повно прибулих звідкілясь поліцейських.
Розвіюємо міфи
Начальник Корюківської районної військової адміністрації Іван Ващенко, з яким ми поспілкувалися у День Незалежності, відразу спростував усю цю інформацію
— Нічого навіть подібного не було. Це все фантазії людей, на які наклали відбиток звичайнісінькі й уповні зрозумілі страхи. Адже війна — найжахливіше, що може бути у світі. Не кожна людина готова до випробувань, які нині переживають українці. Проте, люди мають бути уважними до кожної події, що відбувається навколо. Від окупантів усього можна чекати.
Однак є факт, який у всій цій історії мав місце. Начальник Корюківського райвідділу поліції Роман Солохненко повідомив, що дійсно до Корюківки того дня приїжджало дев’ять підрозділів патрульної поліції області. Це було звичне для них відпрацювання громади. Правоохоронці прибули обідньої пори, й після 17-ї години залишили Корюківку.
