Панас Мирний творив у часи заборони української мови, його розшукували жандарми, але це не завадило письменнику увійти в історію української літератури та стати класиком. Його роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні" вивчав у школі кожен з нас. Та чи знаємо яким був життєвий та творчий шлях відомого митця?
Яким було життя Панаса Мирного?
Майбутній корифей української літератури, Панас Якович Рудченко народився в місті Миргороді 13 травня 1849 року в родині бухгалтера. Батьки при хрещенні дали сину ім’я Афанасій. До 13 років навчався в славетному Гадяцькому повітовому училищі, а через рік вже працював у місцевому повітовому суді.
Наступні 8 років він працював в невеличких містах на Полтавщині. Десь в цей час Рудченко робить перші літературні спроби за підтримки свого брата – Івана Білика. В 1871 році Панас Якович осідає в Полтаві та працює в казенній палаті. В нього з’явилась можливість друкуватись в «Полтавских губернских ведомостях» та «Основі». Чиновницька кар’єра у податковій інспекції, забирала всі його сили і тільки письменницька праця на перекладацька діяльність стали йому справжньою відрадою та втіхою.
Взявши собі псевдонім Мирний, він пише тільки про те, що пережив сам або про те, що йому розповідали. Якось в 1872 році Панас Якович їхав до Гадяча по службовим справам. Письменник полюбляв бувати у відрядженнях, бо тоді з’являлась можливість познайомитись з навколишньою дійсністю.
Саме тоді хлопчик-візник розповів йому історію про Василя Гнидку, селянина, котрий вирізав сім’ю заможного козака. За що його засудили до каторжних робіт. Ця оповідь настільки зацікавила Мирного, що він написав нарис «Подорож з Полтави до Гадяча». Відомий літератор Іван Рудченко дав кілька порад щодо удосконалення твору, вмотивування вчинків головного героя – бідного селянина Чіпку. І брати зайнялись редакцією твору. Він побачив світ 1875 року під назвою «Хіба ревуть воли, як ясла повні?».
Правда, він не пройшов цензури через дію Емського указу. Тому вперше його надрукували в 1880 році в Женеві, через 7 років у Львові, а в 1903 році вже в Києві під назвою «Пропаща сила». Аналіз твору «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» розкриває проблеми тогочасного суспільства та дозволяє згадати сюжет.
Після публікації цього твору жандарми розшукували Панаса Мирного у Полтаві. Але про те, що Панас Рудченко та Панас Мирний одна і та ж людина, ніхто не здогадувався.
У письменника також був обшук. Але жандармам нічого не вдалося знайти: Рудченко ховав всі свої рукописи… в скрині для сала. Письменник постійно конспірувався і був людиною надзвичайної скромності. Постійно виступав за рівність, правду та все українське. Через що часто не сходив з уст жандармів. Добре, що вони не знали його справжньої особистості.
Особисте життя письменника було не менш динамічним. Вперше він закохався в 16 років у гадяцьку панночку Олену Олексіївну, правда вона не відповідала взаємністю. Потім хлопець захопився наймичкою, яка не розділяла духовних поривань письменника й проміняла його на солдата-москаля.
Справжнє кохання він зустрів у 40 років. 26-річна Олександра Шейдеман викладала музику в Полтавському інституті благородних дівчат. Дівчина мала нареченого в Петербурзі і не збиралась надовго залишатись в Полтаві. Панас писав дівчині романтичні листи, виявляв знаки уваги і все таки добився взаємності. У квітні 1889 році пара одружилась. У шлюбі народилось три сини: Віктор, Михайло та Леонід. Після чого дружина Рудченка потрапила до психіатричної клініки. Тільки любов чоловіка допомогла перемогти хворобу. Хоча духовної близькості між ними не виникло: Олександра трималася по-панському і говорила російською, Мирний вболівав за Україну та писав про простих людей українською.
На жаль, останні роки письменника були важкими. Після смерті синів Віктора та Леоніда, після втрати матері здоров’я чоловіка погіршилося. Але через матеріальні труднощі він змушений був працювати.
70-річний талановитий письменник та перекладач помер від інсульту. Його дружина прожила ще 20 років. Саме вона з сином Михайлом Рудченком вони відкрили меморіальний музей в їх будинку.
