Перше березня для корюківчан особливий день. Це день пам’яті, день скорботи, день гніву. Минуло 80 років з часу наймасштабнішого масового вбивства мирного населення нацистськими загарбниками у роки Другої світової війни, що тривало 1, 2 і 9 березня 1943 року в Корюківці.
Вісімдесят років тому на місці, де щороку проводиться мітинг-реквієм за загиблими мирними жителями, був ресторан. Туди зранку нацистські окупанти гнали жінок, дітей і стариків, казали, що будуть перевіряти документи. Та насправді усіх їх убили й спалили.
Знищили фактично все населення та житлові будинки, Корюківка перетворилася в суцільне згарище й кладовище. Вціліли лише поодинокі помешкання. І кожен корюківчанин знає, що земля, де зараз розкинулося його гарне, найкраще у світі місто — священна.
Тривалий час у різних місцях населеного пункту про жахливу березневу трагедію нагадували горбочки землі, могилки. Там були поховані рештки тіл, які вдалося знайти людям, котрі дивом врятувалися та згодом повернулися на випалену землю.
Кілька років тому відбулося перепоховання понад 200 решток жертв Корюківської трагедії в урочищі «Гай», де планували збудувати меморіально-музейний комплекс пам’яті жителів усіх населених пунктів України, яких знищили нацисти у роки Другої світової війни. Проте роботи з його зведення й досі не завершені.
У перший день весни вшанувати пам’ять жертв Корюківської трагедії разом із місцевими жителями до Корюківки прибули начальник Чернігівської обласної військової адміністрації В’ячеслав Чаус, голова обласної ради Олена Дмитренко, очільник Чернігівської єпархії Православної церкви України владика Антоній, інші офіційні особи.
Представники районної й міської влади, військові й цивільні громадяни, свідки Корюківської трагедії, представники трудових колективів поклали квіти до Меморіалу на честь героїчного опору жителів Корюківщини німецько-фашистським загарбникам. Хвилиною мовчання вшанували пам’ять невинно вбитих майже семи тисяч мирних жителів. Потім скорботні заходи продовжилися в урочищі «Гай».
