Кілька тижнів тому в Корюківці раптово перестала волати сирена, коли оголошували тривогу в Чернігівській області. Люди спочатку й не помітили, та згодом почали хвилюватися.
У соцмережах, які доступні для багатьох і в короткий час спроможні донести інформацію до великої кількості населення, користувачі поцікавилися: «Чому мовчить сирена в Корюківці?». Звісно, коли вона голосно лунала, це теж не всім подобалося.
Та якось спокійніше було, казали корюківчани, бо у разі реальної небезпеки, можна розраховувати на швидке оповіщення людей. Надто літніх громадян, які не мають телефонів-смартфонів. Зазвичай інформаційні канали в сучасних мобільних телефонах справляються з функцією моментального оповіщення - а в кого їх немає?
Міський голова Ратан Ахмедов відреагував на запитання людей у соцмережах, а також роз’яснив ситуацію для читачів газети. Він повідомив, що кілька тижнів тому в обладнанні, яке видає гучну сирену, зіпсувався двигун.
Полагодити його швидко не вдалося, тож придбали іншу сирену, менш потужну. Проте з її встановленням теж виникли затримки, бо є лише один електрик, який може виконувати висотні роботи, а він був залучений до інших важливих робіт, допомагав нашим хлопцям.
У четвер, 4 січня, сирена в Корюківці знову запрацювала. Вмикалася того дня кілька разів, бо ворог не дає спокою Україні. Міський голова у соцмережах також сказав, що будуть лагодити стару, більш потужну, сирену. Якщо вдасться її відремонтувати, то теперішню замінять.
А нам із вами потрібно завжди бути напоготові. Ніхто не знає, що може трапитися сьогодні, завтра, за годину. Якось корюківські вчителі розповідали про семенівських тогорічних випускників і їхніх батьків, які приїжджали в наше місто проходити мультипредметне тестування.
Тоді часто лунали тривоги, і всі переходили в укриття. Тож поки корюківчани збиралися, виходили з аудиторії, рухалися до сховища – семенівці вже всі, батьки разом із дітьми, перебували в підвалі.
Дуже шкода, але наших сусідів нещадно обстрілює російський агресор. Вони мають сумний досвід влучання російських ракет у власні будинки, школи, інші об’єкти. Тож їхнє життя рятує саме вчасне потрапляння до укриття.
