Як можна вижити на встановлений урядом прожитковий мінімум? Ділимо 2 027 гривень на 30 днів. Маємо 67 гривень на один. Теоретично це можливо. Якщо не брати до уваги ціни на комуналку, гроші на лікування, на потреби дітей, не розвиватися, не бажати різних «розкошів». Це можливо, якщо ви абсолютно здоровий одинак/одиначка, що живе десь на хуторі і працює віддалено у крутій компанії. Таке буває, але рідко і не з усіма.
А нині, під час карантину, коли багато людей сидять вдома, без заробітку, а ще з ними діти – це дуже складно. Запаси своєї городини вже закінчуються, а у магазинах і на ринку ціни не оптові. Весняний авітаміноз вимагає зелені і свіжих овочів. Як, враховуючи все це, вкластися у мінімум? Спробуємо дізнатися це для вас.
Побільше картоплі
Справжнім відкриттям стало ознайомлення з установленими для населення урядом ще 2016 року мінімальними наборами всього необхідного для проживання. Продуктові набори розраховані для різних вікових категорій: діти до шести років, діти від шести до 18 років, працездатні дорослі та ті, що втратили працездатність.
Наприклад, дорослій працездатній людині рекомендують вживати найбільше картоплі – 95 кг на рік, хліба пшеничного – 62 кг, молока – 60 літрів, кисломолочних продуктів – ще стільки ж, фруктів та ягід – 60 кг, капусти – 28 кг, помідорів, огірків – 25 кг.
Яєць – 220 штук, тобто не щодня, яловичини можете з’їсти аж 16 кіло (трохи більше кілограма за місяць). Інколи дозволяється їсти свинину та птицю, трохи риби, та по грамочці сала – за рік не більше двох кілограмів.
Здивували норми по крупах: рису – 2,5 кг, гречки – два кг на рік, пшоняної та вівсяної – по кілограму. Це ж виходить інколи у супчик всипати пару ложок. Каші варити не вийде. Щодо інших продуктів також незрозумілі норми.
Джинси на три роки
Не менш цікавими є перелік необхідних речей – одягу, взуття, меблів, побутової техніки. Наприклад, чоловіку достатньо одних джинсів, які він має носити три роки. Інколи вдягаючи брюки чи спортивний костюм. Чоловік, що втратив працездатність, має носити одні джинси довше – п’ять років.
Жінки також мають бути економними і охайними. Халат, наприклад, повинен бути один і прослужити має не менше п’яти років, зимовий одяг носити треба сім років.
Найцікавіше – про одяг для дітей від шести до 18 років. Мабуть, ті, хто укладав ці норми, не мають уявлення, як швидко у цьому віці дітки ростуть. Відносивши осінній сезон туфлі чи кросівки, наступної весни вони не зможуть їх взути, бо ніжка підросла. А по нормах треба носити два роки. І новий светр купувати можна тільки через три роки. Купальник (плавки) розрахований на п’ять років.
А ще ж потрібно усім мати таку якісну побутову техніку, щоб служила десятиліттями. Допустимо, пропрацює електрична праска дев’ять років, а от як вберегти настільну лампу 25 років? Дивні розрахунки та норми, далекі від реального життя.
Виявляється, що відповідно до норм, все у нас є, майже всі забезпечені необхідним, навіть з лишком, дозволяємо собі різні розкоші. До перукаря ходимо частіше, ніж чотири рази на рік. Одяг і взуття доросле працездатне населення, у якого вже розмір не змінюється, ще має роками доношувати.
Щоденне меню
Окрім комунальних послуг, залишається основний і щоденний вид витрат – продукти харчування. Тож навіть якщо прожитковий мінімум витрачати тільки на харчі, чи вийде вкластися у цю суму і що на неї ми собі зможемо дозволити?
Варіант перший. Хліб, рис, яйця, огірки
Рахуємо: хліб – 10–15 грн, рис – 22, яйця – 18, грамів 300 огірків – 10 грн. Оце і все. Але ж хліба вистачить на три дні, рису і яєць також на декілька днів. Обід на роботу доведеться брати у лоточку, щоб не купувати ковбасу чи різні плюшки до чаю. Бо 200 грамів вареної ковбаси – 25 грн, булочка з начинкою – 7–10, хачапурі, наприклад, – 20 гривень. А це вже половина денного бюджету.
Варіант другий. Напівфабрикати
Звісно, щодня таким харчуватися не можна. Але інколи, щоб приготувати нашвидкуруч обід чи вечерю, пельмені чи млинці виручають. Та й по ціні підходять. Кілограм пельменів чи вареників коштує від 30 до майже 40 гривень, млинці м’ясні – 33–40, солодкі з сиром та родзинками – 36 грн. Пачка сметани до них – до 25 грн. Або до рису, який у нас вже є, можна взяти котлет за 36–43 грн чи фрикадельки за 44.
Варіант третій. Каша та м’ясні напівфабрикати
Купуємо пачку якоїсь недорогої крупи, пшоняна чи білоруська вівсянка – 18 грн за пачку. Варимо кашу і до неї тушкуємо курячі крильця (56 грн за кілограм) або шлуночки (50 грн), або ж печінку чи стегенця (більше 50 грн).
Варіант четвертий. Картопля, риба, салат.
Мабуть, дуже мало в Мені людей, які купують в маркеті чи на базарі картоплю по парі кілограмів. Майже всі її вирощують на присадибних ділянках у меншій чи більшій кількості. Так само і цибулю, моркву, буряк та інші овочі. Тож ми не будемо себе обмежувати урядовими нормами.
Для тих же, хто купує овочі, картопля зараз коштує – від 14 до 18 грн, на руках можна купити по 10, буряк – близько п’яти грн, морква – 5–8, цибуля – 17–19 грн.
Такі доступні і недорогі колись мойва, хек, минтай не дуже відрізняються у ціні із скумбрією, пангасіусом та іншими видами риби і коштують 73– 88 грн. Не розженешся, за дві шутки хека, це десь півкіло, заплатити треба більше 40 гривень. А от камбала – близько 48, салака, кілька, бички – в районі 30–35 грн.
Не власникам городів доведеться купити й овочі, тож рибки вийде зовсім небагато. Салат дозволимо собі з огірків, цибулини та запашної олії нерафінованої. Огірки нині по 30 гривень і більше, а от помідори поки дорогуваті – гривень 60 за кіло. Зелень також «кусається», тому або чекаємо своєї, або беремо пару гілочок для запаху.
Варіантів ще може бути багато. Люди вміють бути і економними, і винахідливими. І цих 67 гривень вистачить, щоб не голодувати. Прожити можна, та чи довго? Адже є й інші потреби, виникають різні життєві обставини, коли ці гроші – крапля в океані.
