Несподівано 21 червня в сім’ю Прядків з с. Воловики Корюківського району прийшла біда — вогонь пошкодив будинок і знищив майно.
Це сталося у п’ятницю близько 14 години. Розхвильованим до хати забіг десятирічний Ігор і голосом вигукнув: «Мамо, горить на веранді». Жінка кинулася до дверей: «Виносьте найцінніше».
За лічені хвилини подалі від хати лежали телевізор, у папках документи, гітара, дещо з одягу. Але вогнище швидко набувало сили, а тому родині Прядків вдалося врятувати мізерну кількість речей. У цей час сусіди зателефонували до місцевих пожежників.
На допомогу вогнеборцю поспішили чоловіки-односельці. Сусідні хати та сараї вдалося врятувати і водночас загасити велику пожежу, але покрівля хати Прядків згоріла миттєво.
Земляки підставили плече
Першочергово погорільцям потрібен був одяг. Кілька добровільних волонтерів почали збирати речі, гроші. До якого двору не заходили, люди відгукувались. Давали хто що міг — одяг, інші речі, гроші. Пенсіонери виділяли по 100 гривень, працюючі — по 200–300.
У селі за кілька сотень метрів від місця згарища, на вулиці Вокзальньній, для погорільців знайшовся будинок. Там і поселилася матір та її шестеро дітей.
Тут оселилася багатодітна родина
Тепер у цій хаті тривають ремонтні роботи. Фінансами відразу допоміг тодішній народний депутат Анатолій Євлахов. Жінка вірить, що світ не без добрих людей.
Допомогу родині можна надсилати переказами на с. Воловики, вул. Шкільна з позначкою (для Ольги Прядко). Кожному благодійнику багатодітна матір зарані дякує.
Корейці — добрі люди
У цієї родини цікава історія. Їх у Забарівці та Воловиках називають «корейцями». Проте ніякі вони не корейці. Ольга за національністю українка, а її колишній чоловік Павло — казах.
Найстарший син Роберт взагалі дуже схожий на популярного співака Віктора Цоя.
Родина Прядків
Родина Прядків до Воловиків, яке майже поруч із Забарівкою, приїхала 2005 року з Запорізької області. На той час у них був лише один син Роберт. З роками родина збільшувалася. За сином народилися доньки Людмила, Марина, а потім ще два хлопчики — Ігор і Микола.
Знала сім’я і щасливіші та заможніші дні, коли їм більше допомагала держава, спонсори. «Тоді ми міцніше стояли на ногах», — каже мати. Це було, коли Президентом був Віктор Ющенко.
Але вже тоді селом розгулювало безробіття. Ользі запропонували влаштуватися сестрою милосердя при Корюківському територіальному центрі. Кілька років доглядала у селі престарілих жінок. Однак родина збільшувалася, і мати мусила залишити роботу.
Батько «переховується» за кордоном
Батько Павло у ті роки теж мав роботу. Працював охоронцем. Тільки не довго. Павло навіть не намагався заробити кошти для родини. Не надто старався і в особистому господарстві.
А в 2014 році без будь-яких пояснень зібрався та й поїхав на історичну батьківщину у Казахстан. Тепер проживає в столиці. Не виходить на зв’язок майже п’ять років.
Хоча, уточнює Ольга, двічі відгукувався — у цьому році надсилав невеликі кошти, вітав Маринку і Миколку. Нібито щось виділяв і Роберту на навчання.
Найстарший із дітей у родині Прядків Роберт — дуже талановитий і вже не по роках мудрий. З дитинства тягнеться до мистецтва, розуміється у літературі, музиці. Знає багато популярних гуртів. Навчається хлопець у Ніжинському культпросвітньому училищі, вивчає менеджмент культосвітньої роботи. Грає на гітарі.
Родина велика, хороша. Діти виховані. Щиро віриться, що біда оминатиме їхню хату. А за допомогою добрих людей, вони вистоять і після цього випробування.
.
