Як добре ти знаєш людей, пов'язаних із Менщиною

Для розминки: Чернігівщина має в своєму історичному доробку дві чудові легенди, де фігурують скарби. Який з цих скарбів належить Менському краю?

Скарб Павла Полуботка
Ні. Чернігівський полковник, згодом наказний гетьман Павло Полуботок у листопаді 1723 року за наказом Петра І був заарештований і ув'язнений в Петропавлівській фортеці Санкт-Петербурга. Скарб, згідно з легендою, напередодні ув’язнення переправив і залишив на зберігання в одному з англійських банків.
Скарб Гната Сахновського
Правильно! Гнат Сахновський – сотник Киселівської сотні, Менський городовий отаман, сотник Менської сотні, Чернігівський полковий обозний, Чернігівський наказний полковник. Побудував наприкінці 1690-х років Троїцьку церкву в Мені. З ім’ям Сахновського пов'язана легенда про скарб Золота комора, який він сховав восени 1708 р. Про його розміри та місце схову наразі нічого невідомо. Скоріше за все, це була сотенна скарбниця, яку затопили в річці чи в болоті: у так званому Куті, десь поблизу урочища Остреч.

Трагедія Голодомору 1932–1933 років не оминула Менщини. Понад три тисячі осіб у своїх свідченнях згадували страхіття тих голодних років. Більшість жертв цієї трагедії безіменні і не мають офіційних місць поховань. У листопаді 2007 року в одному з менських скверів було освячено пам’ятний знак жертвам голодомору. Хто є автором цього пам’ятника?

Анатолій Гайдамака
Так! Художник-монументаліст Анатолій Гайдамака народився у Волосківцях на Менщині. У його творчому доробку дуже багато монументальних робіт. Він є автором Меморіалу жертвам Голодомору 1932−1933 років у Києві. В Мені можна побачити пам’ятник жертвам голодомору, створений Анатолієм Гайдамакою на громадських засадах. Аналогічні меморіали жертвам Голодомору художник створив для Обухова (Київщина) та Хоружівки на Сумщині.
Борис Дєдов
Ні. Але Борис Дєдов – український художник, уродженець Новгорода-Сіверського. Директор і засновник галереї сучасного мистецтва «Пласт-Арт» у Чернігові. Керівник підприємства «Культурно-мистецький арт-центр», яке спеціалізується на проектуванні і створенні об'єктів монументального мистецтва, музеїв, музейних експозицій а також реставрації пам'яток місцевого і національного значення. Головний художник проєкту музею-заповідника Панька Куліша «Ганнина Пустинь».

Рішенням Менської районної ради від 4 вересня 2014 року засноване звання «Почесний громадянин Менського району», яке є найвищою відзнакою територіальної громади Менщини. Наразі це звання мають 12 осіб. Серед них – жінка-спортсменка олімпійського ґатунку. Хто це?

Оксана Зубковська
Звісно, що так! Оксана Зубковська – уродженка Мени. Українська легкоатлетка, заслужений майстер спорту, триразова паралімпійська чемпіонка. Звання «Почесний громадянин Менського району» отримала відповідно рішення Менської районної ради від 29 вересня 2016 року.
Ніна Лемеш
Ні. Ніна Лемеш – українська спортсменка-біатлоністка, заслужений майстер спорту України, призерка Чемпіонатів світу, Європи та Кубків світу з біатлону. Учасниця Олімпійських ігор в Наґано, Солт-Лейк-Сіті та Турині. Нині – перша заступниця голови Чернігівської обласної ради. Народилася в селі Носелівка сусідньої з Менщиню Борзнянщини.

Чи пов’язана зірка «П’ятого елементу» Міла Йовович з Менщиною?

Так
Можливо, але це не точно. Хоча народилася актриса в Україні та відвідувала свою Батьківщину, проте інформації про хоч якесь відношення до Менщини наразі нема.
Ні
Правильно! Міла Йовович народилася в Києві.

У 1995 році побачив світ український історичний роман-хроніка «Сотники». Головну увагу зосереджено навколо роду Сахновських – менських сотників, династія яких керувала нашим краєм тривалий час. З моменту виходу в світ роман «Сотники» жодного разу не перевидавався. Загальнодоступні примірники цієї цікавої оповідки (окрім республіканської та обласної бібліотеки) знаходяться в бібліотеках Мени, Березни та низки сільських читалень Менщини. Автором цієї книги є Анатолій Соломко?

Так
Ні, звичайно. Хоча відомий прозаїк, член літературної спілки «Чернігів», постійний автор часопису «Літературний Чернігів» Анатолій Соломко теж зробив значний внесок у створення історичної літератури про Менський край. Його перу належать історичні романи «Хоробор», «Перстень єзуїта», «Марево».
Ні
Це правильно. Бо автором «Сотників» був Іван Корбач – український журналіст і письменник, автор понад 30 романів і повістей, краєзнавець, відповідальний секретар «Чернігівського земляцтва» в Києві. У творчому доробку Івана Михайловича понад 30 романів і повістей. За історичну повість «Шляхами століть» про літописне містечко Березна удостоєний звання лауреата премії Українського фонду культури у галузі літератури. За історичний роман «Сотники» про історію Менщини часів Гетьманщини отримав премію імені Михайла Коцюбинського.

Киянам цей чоловік запам'ятався оригінальним гардеробом, в якому він незмінно з'являвся на проїжджій частині Хрещатика в суботу та неділю, коли вулиця ставала пішохідною. Чорні лосини, фрак, метелик, бандана і густо загримоване біле обличчя. Чи має ця людина якесь відношення до Менщини?

Це наш земляк
Звичайно. Це Володимир Марченко – мім з Майдану. Уродженець Мени. Довгі роки він був таким же символом на головній площі країни, як і фонтан, головпоштамт, архангел Михаїл. Його знали абсолютно всі: фотографи, продавці, міліціонери, музиканти, студенти, художники, люди всіх станів і конфесій далеко за межами Києва і України.

Він перший приніс на Майдан і Хрещатик боді-арт (малюнок на тілі) і розмальовував і футбольних фанатів і відпочивальників в центрі столиці.

Він брав участь в українських телешоу. Переміг в одному з випусків «Караоке на Майдані». А Ольга Герасим'юк присвятила йому свою програму «Проти ночі». Його мама, Наталія Марченко, довгі роки працювали в редакції «Нашого слова» відповідальним секретарем. На жаль, Володимир Марченко помер дуже рано…
Не має жодного відношення до Мени
Не правильно. Володимир Марченко народився в Мені. 12 років працював на Хрещатику клоуном-мімом: розповідав анекдоти, продавав власні книжки.

Свого часу закінчив Київський інститут культури, причому завжди уточнював, що отримав там освіту «ще до Поплавського». Володимир Марченко дуже радів, коли його називали клоуном. Він говорив, що це вище циркове звання. Дуже хотів створити циркову студію і вчити дітей.

Останні дні свого життя Володимир провів в Ялті в липні 2006 року. За традицією він щоліта займався там боді-артом. Спека і перевтома спровокували гіпертонічний криз та інсульт. Акторові було 35 років. Ніхто зі знайомих не міг і подумати, дивлячись на його кремезну статуру, що у Марченка хворе серце. А він не зізнавався.

Новина про його смерть тоді шокувала друзів і знайомих Володимира. Адже його добре знали в Україні, а на Хрещатику з ним вітався кожен другий.

Що поєднує Менщину з видатним краєзнавцем Володимиром Покотилом?

Народився в Мені
Ні. Народився в Комарівці на Борзнянщині.
Став одним з найвідоміших краєзнавців Менщини
Точно. В 30-х роках минулого століття навчався з 5 по 9 класи в Менській середній школі. Десятий клас цієї ж школи закінчив вже після Другої світової війни, учасником якої був. Після закінчення у 1951 році філологічного факультету Київського державного університету імені Шевченка був науковим працівником Лубенського краєзнавчого музею, після чого повернувся на Менщину, де працював учителем, заступником директора школи. У 1954 році став ініціатором створення Менського краєзнавчого музею, який з 2011 року носить його ім'я.

Голова столичної Голосіївської райдержадміністрації народився в...

Покровському
Правильно! Сергій Садовой народився у Покровському (колишнє Жовтневе) 1 жовтня 1963 року. Юрист. Кандидат юридичних наук. Заслужений юрист України. З 2006 по 2010 роки – голова Голосіївської районної у місті Києві ради та державної адміністрації. З 2020 року – голова Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації.
Стольному
Ні. Сергій Садовой народився в селі Покровському (до 2016 року – село Жовтневе).