Чи багато ми знаємо про нашу рідну землю, її історію, сучасників? У наш час не важко знайти будь-яку інформацію в інтернеті, але саме книги залишаються справжнім джерелом знань. Тож скільки взагалі є книжок про Менщину? Сусіди.City звернулися за відповіддю на це питання до Менської публічної бібліотеки. Виявилося, що їх чимало і різних.
«Наша рідна Менщина»
За радянських часів краєзнавство було не зовсім шанованою справою. Якщо якась інформація збиралася і була готова до поширення, то перед цим вона мала пройти цензуру та підлаштування до рамок комуністичної ідеології. Незважаючи на це, знаходилися люди, які зробили значний внесок у справу менщинознавства, зібравши велику кількість речових пам’яток та провівши низку досліджень.
Імена Володимира Покотила та Дмитра Калібаби відомі не тільки на Менщині, а й поза її межами. Обидва були ровесниками. Обом в один час довелося разом засівати педагогічну ниву в міській школі, де стали справжніми фанатами своєї справи. Справи, на яку надихала любов до рідного краю.
Загалом Дмитро Калібаба був автором близько 200 публікацій з історії Чернігівщини, краєзнавчих та літературознавчих розвідок
Володимир Покотило став основоположником Менського краєзнавчого музею, зібравши разом зі своїми учнями цілу колекцію експонатів. Дмитро Калібаба 1993 року заснував районну художню галерею, кілька сільських музеїв. Коли в 1972 та 1983 роках вийшла об’ємна «Історія міст і сіл Української РСР», в ній були надруковані нариси про Мену.
У Мені за сприяння районної бібліотеки з’явилися книги «Наша рідна Менщина» (2003 р.), «Мена» (1996 р.), «Герої, лауреати, заслужені працівники народного господарства й культури Менського району Чернігівської області» (2000 р.).
«Нас, друзі, Менщина єднає»
Уже чверть століття в Києві діє Чернігівське земляцтво з менським відділенням, 30 років – Менське земляцтво в Чернігові. Це організації, які об’єднують тих, хто народився, навчався, працював у нас, або ж вихідцями з Менщини були їхні предки. Приємно, що наші земляки, яких життєва стежина вивела за межі рідного краю, не забувають, підтримують, цікавляться життям.
Чернігівське земляцтво в Києві щомісячно видає газету «Отчий поріг». Хоча її наклад не такий уже й великий – лише 650 примірників, але меняни і тут, на Менщині, і в столиці з цього видання можуть більше дізнатися про свою малу батьківщину, про її історію, про знаних земляків.
На початку січня цього року видано фотоальбом «Нас, друзі, Менщина єднає», в якому презентовано матеріали про життя та подвижницьку діяльність відомих уродженців Менщини. Книга створена зусиллями творчої групи у складі Олени Кияшко, Івана Кирієнка та Миколи Тищенка. До Менської публічної бібліотеки надійшло 25 примірників видання, які будуть розподілені серед бібліотечних філій.
«Ця книжка – про наших сучасників, котрі об’єдналися в Чернігові у Менське земляцтво, – йдеться в передмові. – Вони щиро закохані в Менщину, якій присвятили частину свого життя. І розповіді про цих людей та їхні спогади додають нових штрихів до великої панорами Менщини – землі, куди слід приїхати, побачити і закохатися!»
Нещодавно в Чернігові відбулася презентація фотоальбому
– Фотоальбом має напрочуд яскравий вигляд завдяки справжньому майстру фотооб’єктива Миколі Тищенку, – розповідає директорка Менської публічної бібліотеки Олена Невжинська. – Саме його світлини передають всю красу рідного краю, який він полишив 17-річним юнаком наприкінці 70-х років, коли поїхав до Чернігова навчатися мистецтва фотографії. Поїхав, щоб залишитися працювати фоторепортером «Деснянської правди». Але думками він завжди був у рідній Киселівці.
Із 1995 року на Чернігівщині виходить часопис «Сіверянський літопис», на сторінках якого публікуються статті з археології, історії, історіографії, літературознавства, мистецтвознавства, економіки та багатьох інших галузей знань. Приємно зазначити, що шеф-редактором журналу є журналіст, публіцист, історик-мазепознавець, краєзнавець, дослідник Гетьманщини та Чернігово-Сіверщини наш земляк родом з Дягови Сергій Павленко.
Про село не тільки як про крапочку на карті
Уже декілька років поспіль Чернігівська обласна бібліотека проводить конкурс «Книга року». Книги наших земляків є серед лауреатів. У 2016 році відзначено дві книги: «Село Стольне у другій половині ХVIII» (упорядники Дмитро Казіміров та Сергій Токарєв) та «Село Степанівка у другій половині ХVIII» (упорядник Дмитро Казіміров).
Про Степанівку порівняно з іншими населеними пунктами Менщини написано чимало. У 2017 році київське видавництво «Сталь» видрукувало книгу колишнього вчителя історії і директора Степанівської школи Андрія Терещенка «Степанівка – земля моїх батьків». Те, що автор зумів зібрати за більш ніж півстоліття педагогічної діяльності, передав нам і прийдешнім поколінням.
«Особливий історичний колорит надають книзі наведені в ній ілюстрації та фотоматеріали, зокрема й раритетні, що ніби занурюють нас у ті далекі часи. Для багатьох степанівців буде несподіванкою побачити в історичних документах знайоме прізвище чи обличчя своїх дідів-прадідів на давніх фото», – написав у передмові директор Степанівського міжшкільного навчально-виробничого комбінату, заслужений працівник освіти України Леонід Шестаковський.
У 2015 році в Чернігові побачила світ книга «Сповідні розписи села Дягови 1746–1830 років», упорядкована Сергієм Горобцем. «Сповідні розписи – одна з форм документів церковного обліку населення, які фіксували відвідання сповіді прихожанами і являли собою повні посімейні списки місцевого люду в межах парафії», – зазначає у вступі упорядник.
Історичні відомості про Дягову можна також почерпнути з книги «Село Дягова в матеріалах «Генерального опису Лівобережної України 1765–1769 рр.», упорядкованої у 2013 році Дмитром Казіміровим. Джерело дає уявлення про чисельність мешканців села, їхнє походження, соціальний статус, вік, стан здоров’я, структуру та розміри сімей, господарську діяльність.
Аналогічне видання про Блистову побачило світ у 2017 році. Книга «Село Блистова в матеріалах «Генерального опису Лівобережної України 1765–1769 рр.» упорядкована Дмитром Казіміровим та Сергієм Токарєвим.
Бібліотека як осередок краєзнавства
У зібранні Менської публічної бібліотеки є художня література (вірші і прозові твори) авторства наших земляків. Хтось із них народився на Менщині, а хтось якийсь період жив тут. Але беззаперечно, що краса нашого Придеснянського краю надихала і надихає їх на творчість. Михась Ткач, Олексій Довгий, Валентина Мастєрова, Раїса Петренко, Петро Киценко, Іван Корбач, Анатолій Соломко, Ганна Ткаченко, Віталій Петльований, Світлана Новік, Сергій Цицух – це не повний перелік літераторів, яких ми можемо з гордістю назвати нашими.
Юні менянки Аня Пономаренко та Аліна Петрунько – серед перших читачів нової книги про Менщину
– Менська публічна бібліотека пропагує краєзнавство, – запевняє Олена Невжинська. – У нас діє постійна тематична виставка. Маємо три краєзнавчо-інформаційні центри – у Стольному, Синявці, Макошиному. На своїй сторінці у фейсбуці публікуємо дописи краєзнавчого змісту, презентуємо нові книги про Менщину та її людей, твори місцевих авторів. У перспективі плануємо зайнятися видавничою діяльністю, оскільки у нас є автори, чия творчість заслуговує на увагу. Це і Федір Лавріненко з Данилівки, і меняни Ніна Трало та Микола Гречуха та інші.
