Люди, котрі втікають від війни, раді будь-якій допомозі. Але перед усім, їм треба десь зупинитися і потроху обжитися. Хто допомагає в цьому переселенцям?
У центрі надання соціальних послуг Корюківської міськради, який очолює Тамара Єрмоленко, співробітники на роботі з першого дня російсько-української війни. Саме вони опікуються немічними людьми, родинами, що опинилися у складних життєвих обставинах Корюківської громади.
А таких після 24 лютого суттєво додалося. Адже, наприклад, багато стареньких, за якими раніше доглядала рідня з інших населених пунктів, зокрема Чернігова, опинилися на самоті. Їх знаходили працівниці центру, а потім возили хліб, молоко, ліки, борошно.
До Корюківки давно почали приїжджати переселенці з різних регіонів України, де лишатися стало небезпечно. Спершу прибували люди з Чернігова й навколишніх населених пунктів, Києва. А тепер – переважно з Донбасу.
Працівниця центру Світлана Васильченко розповідає, що добре розуміли: внутрішньо переміщених осіб ставатиме все більше й більше. І хоча значна частина прибулих їхала до рідні, чимало було й тих, хто вирушав у нікуди.
Тому давно почали створювати базу даних осіб, які можуть надати житло переселенцям. Адже приїжджають різні родини: і одинокі, і з дітьми, і ті, що везуть із собою чотирилапих друзів. Власники помешкань теж мають свої вимоги.
Отже, робота з пошуку житла триває постійно. Й зараз у них є 5-6 житлових помешкань, де можуть поселитися приїжджі. Люди, що втікають від війни, погоджуються й на хати в селах, бо часто-густо їдуть великим сімейством, з котами, собаками. Вони розуміють, що не кожен їх схоче прихистити.
Переселенці звертаються по допомогу до центру надання соціальних послуг, але багато хто й самотужки шукає житло. Люди розуміють - війна може швидко не закінчитися, а декому й узагалі нікуди повертатися.
Світлана Миколаївна каже, що часто люди приїжджають без грошей і речей, тому погоджуються на всі варіанти й будь-яку допомогу. Досвід роботи з переселенцями вона набула ще 2014 року, коли Корюківщина почала приймати біженців із Донецької та Луганської областей.
За їхньою статистикою, приблизно сімдесят відсотків прибулих оселяються у рідних і знайомих, а решті потрібна допомога, щоби влаштуватися на новому місці. Допомагають не лише речами, харчами, а й порадою та добрим словом.
Інколи досить просто підказати, що можна у соцмережах написати про пошук потрібних речей, тих же газової чи електроплитки, меблів, дитячого візочка. Розповісти, що в Корюківці працює Нова пошта, тож є можливість скористатися її послугами.
Зараз на Корюківщину значно більше надходить різної гуманітарної допомоги. Щось отримує їхній центр – роздають. А багатьох приводять до молодіжного центру «КУБ». І люди лишаються дуже задоволеними.
Особливо багато потрібного у гуманітарці для дітей: харчування, засоби гігієни, памперси. Раніше сім’ї з дітьми могли двічі на тиждень брати безплатно молоко. Зараз уже не можна, бо сільгосппідприємства відновили співпрацю з молокозаводами.
Напередодні Великодня, каже Світлана Васильченко, одна з релігійних громад Корюківки підготувала сорок пасхальних кошиків. Їхні працівниці розвезли їх по місту та селах у родини, що перебувають у складних життєвих обставинах, а також у ті, де є загиблі на війні наші захисники.
