Люди, котрі втікають від війни, раді будь-якій допомозі. Але перед усім, їм треба десь зупинитися і потроху обжитися. Хто допомагає в цьому переселенцям?

У центрі надання соціальних послуг Корюківської міськради, який очолює Тамара Єрмоленко, співробітники на роботі з першого дня російсько-української війни. Саме вони опікуються немічними людьми, родинами, що опинилися у складних життєвих обставинах Корюківської громади.

А таких після 24 лютого суттєво додалося. Адже, наприклад, багато стареньких, за якими раніше доглядала рідня з інших населених пунктів, зокрема Чернігова, опинилися на самоті. Їх знаходили працівниці центру, а потім возили хліб, молоко, ліки, борошно.

Багато добрих справ зробили працівники центру надання соціальних послуг за два місяці війни. Можливо, колись і розкажуть про це, але поки ніколи: треба допомагати іншим

До Корюківки давно почали приїжджати переселенці з різних регіонів України, де лишатися стало небезпечно. Спершу прибували люди з Чернігова й навколишніх населених пунктів, Києва. А тепер – переважно з Донбасу.

Працівниця центру Світлана Васильченко розповідає, що добре розуміли: внутрішньо переміщених осіб ставатиме все більше й більше. І хоча значна частина прибулих їхала до рідні, чимало було й тих, хто вирушав у нікуди.

Тому давно почали створювати базу даних осіб, які можуть надати житло переселенцям. Адже приїжджають різні родини: і одинокі, і з дітьми, і ті, що везуть із собою чотирилапих друзів. Власники помешкань теж мають свої вимоги.

Отже, робота з пошуку житла триває постійно. Й зараз у них є 5-6 житлових помешкань, де можуть поселитися приїжджі. Люди, що втікають від війни, погоджуються й на хати в селах, бо часто-густо їдуть великим сімейством, з котами, собаками. Вони розуміють, що не кожен їх схоче прихистити.

Переселенці звертаються по допомогу до центру надання соціальних послуг, але багато хто й самотужки шукає житло. Люди розуміють - війна може швидко не закінчитися, а декому й узагалі нікуди повертатися.

Світлана Миколаївна каже, що часто люди приїжджають без грошей і речей, тому погоджуються на всі варіанти й будь-яку допомогу. Досвід роботи з переселенцями вона набула ще 2014 року, коли Корюківщина почала приймати біженців із Донецької та Луганської областей.

За їхньою статистикою, приблизно сімдесят відсотків прибулих оселяються у рідних і знайомих, а решті потрібна допомога, щоби влаштуватися на новому місці. Допомагають не лише речами, харчами, а й порадою та добрим словом.

Інколи досить просто підказати, що можна у соцмережах написати про пошук потрібних речей, тих же газової чи електроплитки, меблів, дитячого візочка. Розповісти, що в Корюківці працює Нова пошта, тож є можливість скористатися її послугами.

Людина вдячна й за це, бо в стані розгубленості, сама не могла додуматися. Декого, можна сказати, за руку доводиться водити до ЦНАПу, щоб оформити державну підтримку

Зараз на Корюківщину значно більше надходить різної гуманітарної допомоги. Щось отримує їхній центр – роздають. А багатьох приводять до молодіжного центру «КУБ». І люди лишаються дуже задоволеними.

Особливо багато потрібного у гуманітарці для дітей: харчування, засоби гігієни, памперси. Раніше сім’ї з дітьми могли двічі на тиждень брати безплатно молоко. Зараз уже не можна, бо сільгосппідприємства відновили співпрацю з молокозаводами.

Напередодні Великодня, каже Світлана Васильченко, одна з релігійних громад Корюківки підготувала сорок пасхальних кошиків. Їхні працівниці розвезли їх по місту та селах у родини, що перебувають у складних життєвих обставинах, а також у ті, де є загиблі на війні наші захисники.

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися