Війна істотно змінила життя українців, нові реалії внесли корективи у різні сфери життя, в тому числі й у трудову сферу. З моменту повномасштабного військового вторгнення російської федерації на територію України багато питань постали вперше. Одним з них є питання надання відпусток під час війни. Про умови надання відпустки та її тривалість під час дії воєнного стану Сусіди.City дізналися в Менському місцевому центрі безоплатної вторинної правової допомоги.
Під час воєнного стану діють обмеження та особливості організації трудових відносин, що встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Цей правовий акт діє винятково протягом періоду воєнного стану та втрачає чинність із дня його припинення або скасування. Згідно з частиною 3 статті 1 закону у період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, що врегульовані зазначеним законом.
Протягом дії воєнного стану роботодавець звільнений від обов’язку щодо надання працівнику відпустки тривалістю більш ніж 24 календарні дні, коли більша тривалість відпустки передбачена працівнику законодавством, колективним і трудовим договором.
Відповідно до частини 1 статті 12 закону у період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівнику тривалістю 24 календарні дні, що певною мірою відповідає нормам статті 6 Закону України «Про відпустки» та статті 75 Кодексу законів про працю України, які встановлюють мінімальні гарантії щодо тривалості щорічної основної відпустки.
Закон «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не призупиняє і не скасовує норму статті 9-1 Кодексу законів про працю України, згідно з якою підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові трудові і соціально-побутові пільги для працівників.
На прохання працівника роботодавець може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про відпустки» протягом періоду дії воєнного стану. Самовільно роботодавець не може відправляти працівника у відпустку без збереження заробітної плати.
Державна служба України з питань праці надала роз’яснення, що роботодавець має право надати працівнику в період дії воєнного стану відпустку тривалістю понад 24 календарних дні за рахунок власних коштів. Надання відпустки більшої тривалості є правом, а не обов’язком роботодавця.
Також роботодавець має право відмовити у щорічній або іншій відпустці, якщо працівник працює на об’єкті критичної інфраструктури й заміни йому немає. Виняток – відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами; для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Роботодавець може призупинити трудовий договір із працівником або запропонувати йому простій, якщо підприємство не має змоги функціонувати під час воєнного стану.
Також Державна служба України з питань праці звертає увагу, що відповідно до статті 141 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати роботу працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно дотримуватись законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови праці та побуту.
Нагадуємо, що фахова правова допомога надається Менським місцевим центром з надання БВПД з 9.00 до 18.00 за адресою: Мена, вул. Сергія Титаренка, 6-А.
Єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0-800-213-103.
