Нещодавно професійне свято відзначили працівниики лісової галузі України. З цього приводу Сусіди.City завітали в єдине державне лісове господарство на Корюківщині, яке очолює Андрій Лашко.
По батькових стопах
Андрія Лашка, директора ДП «Корюківське лісове господарство», ми застали в ошатному просторому робочому кабінеті. Тридцятидев’ятирічний керівник одразу вразив феноменальною пам’яттю. Цифри, дати, події, все це він називав зі стовідсотковою точністю, попри солідний проміжок часу: два десятки років трудової діяльності.
Андрій Лашко
Народився Андрій Володимирович у селі Стопилка, що неподалік Сядриного. До місцевої школи ходив дев’ять років, а потім вирішив, що пора здобувати професію. Це був 1998 рік. Чугуєво-Бабчанський лісовий технікум обрав не випадково.
Любити ліс усім серцем, відчувати його силу та могутність його навчив батько Володимир Олександрович, який чверть віку пропрацював лісником. Отже, зі спеціальністю не роздумував, обрав «лісове господарство». Запитую співрозмовника, чи відрізняються сьогоднішні ліси від тодішніх.
- У дитинстві я часто з батьком ходив до лісу. І коли навчався, то практику теж у нього проходив. Тому є з чим порівнювати. Нині ліс інший - більш доглянутий, здоровий, адже з роками лише на краще змінювалося ставлення до лісових культур.
Уже починаючи з 2000 року лісівники почали застосовувати різні дієві хімічні засоби, більше уваги приділяти саме догляду. В результати, зараз ростуть стійкі до шкідників та інших негараздів лісові насадження.
Після закінчення технікуму 1 квітня 2002 року новоспечений спеціаліст Андрій Лашко розпочав трудову діяльність майстром лісозаготівель у Гутянському лісництві Холминського лісгоспу. Йому тоді ледь виповнилося вісімнадцять. За кілька місяців зрозумів: треба вчитися далі.
Вступив до Харківського національного аграрного університету. А невдовзі дипломованим спеціалістом повернуся в Холми, у Перелюбське лісництво, де став помічником лісничого. Андрій Лашко швидко рухався кар’єрними сходами.
У Понорницькому лісництві протягом 2007-2009 років набирався досвіду на посаді лісничого. Потім його перевели у ДП «Чернігівський військовий лісгосп». Там устиг попрацювати й головним лісничим, і головним інженером.
Два роки на Борзнянщині поруч із досвідченими колегами допомогли становленню молодого керівника. Тож незабаром він отримав пропозицію очолити Корюківський лісгосп.
- Я завжди мріяв повернутися на малу батьківщину, - каже Андрій Володимирович. - Тому навіть не роздумував. Новий життєвий етап розпочався 30 вересня 2020 року. Спочатку тимчасово виконував обов’язки, а вже 9 листопада мене призначили директором ДП «Корюківське лісове господарство». За два останні роки відбулися великі зміни у лісовій галузі Корюківщини, бо об’єдналися два лісгоспи: Корюківський і Холминський. Однак ми справилися з усіма викликами.
Де лишилася душа
Коли людина змінює місце проживання й роботи, найважче буває душі. Тільки прикипіла до своєї грушки під вікном, а тут треба знову кудись вирушати. Запитую Андрія Володимировича, де вона, його душа, себе найкраще почуває?
- За вісім років біля Чернігова встиг усім серцем полюбити ті місця. Лише найкращі спогади також лишилися від Борзнянщини, тамтешніх людей і чудового колективу. З ним ми у 2019 році вибороли перше місце у змаганні між лісгоспами Чернігівської області. Але я завжди мріяв повернутися додому. Рідні ліси – це щось особливе. Мабуть, саме там навіки поселися моя душа. Тому дуже хочу принести лісам Корюківщини якомога більше користі.
З Андрієм Володимировичем завжди поруч дорогі серцю люди: дружина Світлана, 21-річний син Володимир і 5-річна донка Віталіна.
Оновлений лісгосп
Андрію Лашку випало керувати підприємством у складні часи, коли до Корюківського лісгоспу приєднували Холминський. Сказати, що було важко – нічого не сказати, адже за кожним рішенням були людські долі. Зрештою, сьогодні все найгірше позаду.
Зараз у штаті підприємства 445 людей, працює 13 лісництв. Створили два лісові комплекси. У Корюківський лісокомплекс увійшли нижній склад, автогараж і цех перероблення деревини. У Холминський – автогараж і цех переробки деревини.
- Того року майже 15 мільйонів гривень вклали у підприємство. Завдячуючи капітальним інвестиціям, придбали багато техніки. Це і різні автомобілі та причепи, плуги, культиватори, бензопили, газонокосарки, генератори, комп’ютерна техніка тощо.
На понад сім мільйонів виконали необхідних ремонтів: доріг, теплиць, будівель, техніки. Звели вольєрний комплекс для розведення плямистих оленів. Рік завершували з великим планами. Хотіли ще купити чимало новітньої лісозаготівельної та лісокультурної техніки.
Намітили покращити побутові умови працівників, відремонтувати місця загального відпочинку, збільшити кількість сучасних рекреаційних зон. Прагнули наростити виробничі потужності. Але всі наші плани та мрії перекреслило вторгнення в Україну російських окупантів, що сталося 24 лютого 2022 року. І життя наче зупинилося.
Підприємство під час війни
Андрій Володимирович розповідає, що основний дохід їхнє підприємство отримує від реалізації продукції. А саме лісу-кругляка та пиломатеріалів (первинне перероблювання деревини). У мирний час, після того, як злилися два лісгоспи в один, у місяць заробляли до 20 мільйонів гривень.
- Коли розпочалася війна, - згадує керівник, - ми півтора місяця простоювали. Починали з 9 млн доходу у квітні, а вже у серпні заробили 23 млн 400 тис. грн. На сьогодні маємо можливість виплачувати середню зарплатню у розмірі 14 тис. грн.
А це означає, що поступово стаємо на ноги. Хоча й у найважчі часи, у березні та квітні, ми виконували усі свої зобов’язання з охорони лісу від незаконних рубок і пожеж, проводили необхідні лісокультурні та лісогосподарські роботи.
Був випадок, коли у селі Шишківка Перелюбського лісництва 16 працівників проводили посадку лісових культур, а потім у те місце прилетіли ворожі снаряди. Люди дивом не постраждали. На щастя, уціліли й майже всі молоденькі деревця, вигоріло лише десять соток насаджень. Фактично під обстрілами лісівники виконували свою роботу в Єлінських лісах. Проте у березні, квітні та травні висадили молодняк на 340 гектарах.
Підприємство стабільно сплачує податки у державний і місцеві бюджети. Цього року станом на 1 вересня заплатили 58 млн 980 тис. грн. З них державі – понад 34 мільйони, місцевим громадам (Корюківській, Сновській, Холминській, Сосницькій, Понорницькій) – майже 25 мільйонів. Найбільше отримали Корюківська й Сновська громади.
На жаль, нині, під час війни, взагалі не відправляється продукція на експорт. Хоча до 24 лютого активно працювали на ринках Азії. «Можливо, держава зможе найближчим часом розблокувати порти й для деревинної продукції, - розмірковує мій співрозмовник, - та головне для нас зараз - зберегти підприємство».
Допомога ЗСУ
З початку війни з Корюківського лісгоспу на службу в Збройні Сили України пішло 16 працівників.
- На жаль, один наш колега загинув. Це майстер лісу Холминського лісництва Віктор Михайлович Дзюба. Є серед мобілізованих поранений – єгер Корюківського лісництва. Підприємство виділяло хлопцям кошти на військову амуніцію, хто потребував. На свята обов’язково вітємо їхні сім’ї.
З лютого по серпень ми передали на потреби ЗСУ п’ять автомобілів, 2,5 тисячі літрів пально-мастильних матеріалів, 700 кубометрів лісу-кругляка, 420 тисяч кубометрів пиломатеріалів, 50 кубометрів паливних дров.
Так працює на підприємстві дровокол
Надали фінансової допомоги на суму 2 млн 100 тис. грн. І надалі продовжуємо підтримувати наших захисників. Щодня виконуємо певні розпорядження Чернігівської та Корюківської військових адміністрацій. Усе передається безоплатно. Опікуємося військовими частинами, надаємо дрова.
Дрова – найпопулярніший товар
Андрій Лашко ділиться, що зараз найпопулярніший товар – дрова паливні. Каже, що місцеві люди не припиняли їх купувати навіть, коли на Чернігівщині тривали активні бойові дії.
- У Корюківці в березні доводилося виписувати деревину, бо населення наполягало. Люди ж у нас дуже запасливі. Пам’ятаю, як тоді ще шукали, куди здати виторг, бо банки були зчинені. По 20 тисяч у день заробляли. Зараз наш лісгосп загалом щодня продає дров на 70 тис. грн.
І це все місцевим споживачам! Лише незначну частину покупці вивозять до Чернігова. Та людям не варто хвилюватися – дров усім вистачить. Відповідно до розпорядження голови державного агентства лісових ресурсів Юрія Болоховця, по усіх наших лісництвах для потреб населення створений запас паливних дров у кількості 100-150 кубометрів.
Це обсяг деревини, який є постійно, він не зменшується. А якщо над розв’язанням цієї проблеми активно працюватимуть й інші лісокористувачі, зокрема, корюківській, сновський та менський агролісгоспи, то ажіотажу з дровима цієї важкої зими точно вдасться уникнути.
І попри вищу ціну, на них усе одно найбільший попит, їх просто не встигають заготовляти. Змушені були навіть відмовитися від їх експорту – вдома розбирають. І якщо наші місцеві покупці частіше беруть дрова кругляком, то чернігівці вподобали рубані. Щоправда, доставлення їх зараз, коли підскочили ціни на пальне, дуже кусається. По Корюківці лісгосп розвозить по 300 грн кубометр. А якщо їхати далі – ціна дорожча.
Наші лісівники, як і інші жителі країни, мріють лише про одне – перемогу над ворогом. Щоби якомога швидше українські захисники прогнали його з нашої землі, раз і назавжди. Свято вірять у розквіт держави, стабільне життя кожного громадянина, розбудову лісового господарства.
