Коли вона планувала торік відкриття власного магазину одягу, найгірше, про що могла думати, це – жорсткі карантинні обмеження щодо ковіду. Війни в її думках не було. Та відкриватися й працювати довелося саме в такий час. 29 квітня магазину модного одягу Олени Василенко виповниться рік. Яким він був для підприємиці, яка наважилася на розширення власної справи тоді, коли багато хто згортав свій бізнес або обмежував його роботу.
Мрія, яка збулася торік
Олена багато років винаймала приміщення під свій бутик жіночого одягу на другому поверсі торговельного комплексу біля щоденного ринку. Але завжди мріяла про власний магазин. Наприкінці 2021 року її мрія збулася – знайшла підхоже приміщення, ремонт у ньому зробила, закупила обладнання та меблі. Відкриття власниця запланувала на початок березня 2022-го. Хотіла, щоб це було святково, урочисто й красиво…
- А в лютому, на другий день, коли я завезла товар, почалася війна, - пригадує Олена Василенко. – В один день, як і в кожного з нас, рухнули всі плани. Тривалий час узагалі не могла думати ні про що, окрім дітей та рідних. Страшна ситуація, до якої не можна було підготуватися, неможливо нічого передбачити чи спланувати. Чи думала я виїжджати? Не уявляла, як це я покину Корюківку - місто, яке дуже люблю, як це я виїду не те, що за кордон, а навіть в іншу область? Ні, виїздити не хотілося. Постійно слідкувала за повідомленнями міського голови та голови РВА, які заспокоювали й запевняли, що все буде добре, що ЗСУ знають свою справу. Я вірила. Про магазин не думала зовсім, бо пріоритети змінилися. Повернулася до цієї думки тільки після звільнення Чернігівщини. Наш мер звернувся до людей з тим, що треба виходити на роботу, запускати бізнес, щоб допомагати країні та ЗСУ. І я прислухалася.
Олена ВасиленкоФото: Сусіди.Сіty
Відкриття нового магазину 29 квітня було буденним і тихим. Потроху пішли люди. Пригнічені, сірі, стривожені. Купували тільки повсякденні зручні речі, те, що було необхідністю. Вдягали дітей, бо вони, попри війну, ростуть і їм потрібен одяг. Серед покупців дедалі частіше траплялися переселенці.
- Це страшно, коли приходять люди, яким, утікаючи від війни, довелося покинути житло і все, що вони мали, та переїхати в інше місто. У них навіть з одягу лише те, що на них, - пригадує Олена. – Вони ділилися своїми історіями, і ми тут не раз з ними плакали, бо вислухати без сліз таке неможливо.
Яскравість під час війни
Олена бачить, як люди змінилися за рік. У душі кожного залишається острах за рідних, але разом з тим зростає віра в українських захисників, віра в перемогу. Нині її покупці дедалі частіше відмовляються від похмурих кольорів. Тому й речі в магазині рясніють яскравістю.
- Покупці однозначно відмовляються від чорного, - каже Олена. – Тож я рідко закуповую чорний одяг. Віддаючи перевагу яскравим кольорам, припускаю, що таким чином люди намагаються зберегти рівновагу в темні часи, адже сила кольору впливає на життя людини й мислення.
Сьогодні асортимент магазину з зимового впевнено змінився на весняний. А весна дуже стрімка, тож хтось ще тільки куртку обирає, а дехто – купує футболки, шорти окуляри. Для чоловіків у магазині наразі широкий вибір джинсів, штанів, зокрема, спортивних, і костюмів, сорочок, регланів, футболок, курток, кепок. З жіночого одягу – джинси, штани, різноманітні кофтинки, футболки, сукні, прогулянкові костюми, білизна, сумки.
Магазин для жінок і чоловіків
Змінити назву магазину Олені Василенко підказало життя та покупці. Торгуючи попервах виключно жіночим одягом, її бутик на другому поверсі торговельного комплексу називався «Леді» (до речі, він і тепер там працює). За цією назвою Олена стала впізнаваною для своїх покупців. Тож, відкриваючи власний магазин, не хотіла змінювати її на іншу. Проте, започаткувавши торгівлю ще й чоловічим одягом, думку змінила.
- Це питання комфорту для моїх покупців-чоловіків і інформативності, адже не всі звертають увагу на скляну вітрину, де представлений як жіночий, так і чоловічий одяг, - каже Олена. – Більшість орієнтується лише на вивіску «Леді» і вважає, що там є виключно жіночі речі. Тому віднедавна назва магазину змінилася на логічну «Леді та джентльмени». Ласкаво прошу за покупками й жінок, і чоловіків!
Попри війну, кожен підприємець намагається не лише утриматися на плаву, а й розвиватися. Для Олени Василенко розвиток – це постійне оновлення товару, цікаві актуальні моделі, щоб відповідати очікуванням покупців і тримати руку на пульсі їхніх інтересів. З початком війни Олена більше не їздить по товар сама, а працює виключно з постачальниками.
«Після війни я…»
Олена Василенко мріє про те, про що й мільйони українців – щоб закінчилася війна й наші захисники повернулися додому живими. Зрозуміла, що мріє про минуле життя, таке, яким воно було до війни.
- Вірю, що завдяки нашим неймовірним військовим, ми вистоїмо й переможемо. Вірю, що все зможемо й відбудуємо, бо ми – українці! - каже підприємиця. -Наші діти повинні жити у своїй рідній країні під українським прапором.
- Ви вже думали, що робитимете після війни?
- Після війни я, напевне, багато плакатиму... Бо наша перемога буде болісною, адже страшну ціну платить Україна за право жити на своїй землі... Після війни я мрію обійняти всіх своїх рідних: сестру з сім’єю, яка наразі за кордоном, братів, які нині боронять нас від ворога, їх усіх і кожного.
Проєкт реалізується за підтримки IREX та Посольства США в Україні. Зміст публікацій є одноосібною відповідальністю "Час Чернігівський" та Сусіди.Сity і не обов’язково відображає погляди грантодавця.
