Зараз, наскільки дозволяє погода, жителі різних населених пунктів поспішають на могилки померлих родичів, щоби там прибрати, посади квіти. Декотрі купують штучні: віночки, гілочки тощо. Журналісти поцікавилися, як ставляться жителі Корюківської громади до штучних і живих букетиків.
Ірина Крикун, жителька Прибині:
— Я свій вибір давно зробила: однозначно — живі квіти. А краще, посадити у квітничку. На цей час ми ще не були на цвинтарі у Прибині, натомість у Білошицьку Слободу вже з’їздили (розмова відбувалася напередодні Великодня). Там покояться мої рідні. Навіть з першого погляду видно: віночків і пластикових букетів стало менше. Наша родина візьме із собою на Діди живі квіти, а як чинитимуть інші — побачимо.
Олена Макуха, корюківчанка:
— Я про це ще не думала. Схиляюся до думки — нічого не нести. Живі квіти швидко зів’януть, треба знову приходити, щоби не лежали сухі. А до штучних — ставлення змінюється. Раніше, відвідуючи п’ять могилок наших рідних, що на корюківських кладовищах, носила і живі, й штучні.
Фото ілюстративне
Однак це були не віночки — їх давно не купую, а маленькі гілочки. І то, обирала вироблені не з пластику, а з тканини. На могилках наших померлих родичів ростуть і посаджені квіти: тюльпани, нарциси, інші.
Світлана Гирик, корюківчанка:
— Як на мене, то зручніше купити штучні квіти. Живі швидко зів’януть, знову треба приходити прибирати. Раніше штучні виготовляли з паперу, вони намокали й псувалися. Зараз продають пластикові, довговічні, яскраві, що довго не втрачають кольору.
Як підприємець, котрий виготовляє пам’ятники, додам: найбільше люди замовляють пам’ятників з відкритими квітниками. Висаджують там першоцвіти, інші й доглядають. Але це теж дуже копітка справа. Одна моя знайома посадила торік на могилці петунії. Дійсно дуже гарно було, та у спеку їх доводилося щодня поливати. А це теж утратно, надто, коли їздити автівкою.
Віра Іваненко, корюківчанка:
— Я надаю перевагу живим квітам. А люди вже кожен по-своєму визначається. Вважаю, що на могилках треба посадити прості квіти, не надто вимогливі у догляді. А на Діди принести живі букетики. Того року наша родина ще носила штучні, цього року візьмемо живі.
Переконана, що від пластикових треба відмовлятися. Зазвичай ми відвідуємо дев’ять могилок у Камці й Рибинську. Окрім нас, приходять й інші родичі. Що вони принесуть на Проводи — не знаю і вплинути на них не можу. Проте ми з братом уже домовилися — братимемо лише живі квіти.
Фото ілюстративне
Спілкуючись зі знайомими, чую й таке: раз купив штучні квіти й цілий рік стоять. Кожен має свою думку з цього приводу. Одначе, якщо на рівні держави заборонять торгівлю штучними квітами, то всі одразу перейдуть на живі.
Тетяна Никитенко, корюківчанка:
— Тільки живі! Про штучні давно не веду мови. Хоча, зізнаюся, торік не витримала й купила штучні на сім могилок наших родичів. Пам’ятаю, що наші предки носили на могилки живі квіти: гілочку бузку, кілька тюльпанів, нарцисів.
Сподіваюся, що цього року все ж витримаю. Мені доведеться й живі купувати, можливо, по дві гвоздички придбаю. А як свої заквітують — візьму з дому. Від штучних треба відмовлятися однозначно, бо їх дуже багато і вони лежать у землі десятиліттями.
Лариса Остапенко, корюківчанка:
— Уже не перший рік, як понесу на могилки живі квіти. Чекаю, чи розквітнуть свої у дворі. Ходила туди, де зараз продають у Корюківці штучні квіти. Пройшла повз, подивилася на асортимент, але навіть ціною не поцікавилася. Та чи остаточно — сама не знаю.
Фото ілюстративне
Відвідуючи цвинтарі, вражають купи листя у перемішку з торішніми віночками, квітами. Звісно, все це приберуть комунальні служби, але ж повезуть на полігон і вони потраплять у землю на роки. Та це не припустимо.
Також мене турбують кладовища, які потроху занепадають. Наприклад, цвинтар між Соснівкою та Будою. Ми туди щороку їздимо, прибираємо. Бачимо все більше могилок, до яких ніхто не приходить, напевно, вже нікому. Добре, як хтось інший прибере.
