Скорботним днем для Корюківської громади стало 14 жовтня. Цього дня прощалися з 33-річним бійцем Олександром Михайленком, який 2 жовтня загинув на Донеччині.
Олександр народився 11 червня 1990 року в Корюківці. Після закінчення Корюківської ЗОШ І-III ст. № 1 навчався в Київському енергетичному коледжі, а згодом і в Національному університеті харчових технологій, де 2013 року здобув вищу освіту як спеціаліст з електричних систем.
З 2015 по 2016-й проходив строкову військову службу в Збройних Силах України. Працювати за фахом розпочинав на підприємствах у столиці, потім у Корюківському РЕМ, обслуговував вежі мобільних операторів по всій Україні. Останнім місцем роботи було комунальне підприємство Корюківської міської ради «Благоустрій», де Олександр Михайленко трудився інженером-електриком.
Інженер-електрик Олександр Михайленко завжди відповідально ставився до своєї роботиФото: Сусіди.Сіty
— Саша у перший же день повномасштабної війни добровольцем пішов захищати країну попри те, що на роботі йому надали бронь, — розповідають його 36-річна сестра Наталія та 38-річний брат Сергій. — 24 лютого 2022 року, коли вже все почалося, він зранку поїхав велосипедом на роботу. Побачивши, що формуються автобуси біля «військкомату», загнав велосипед у гараж і долучився до своїх земляків. Його телефон спочатку був поза зоною досяжності, а потім він сам подзвонив нам. Перші місяці разом з побратимами обороняв Чернігів.
Олександр Михайленко проходив військову службу в одному з підрозділів військової частини А1815, був гранатометником стрілецького відділення. Часто спілкувався з батьками, сестрою та братом. Писав, телефонував, але не розповідав про свою службу. Це були звичні розмови з рідними про буденне, де вони розпитували одне одного про те чи інше, радилися. Ніколи ні на що не жалівся, по відеозв’язку завжди був усміхненим, веселим. А рідні намагалися підтримати його не лише словом: купували все, чого він потребував, починаючи від спорядження на самому початку його служби, до дронів, антен для них тощо.
Любив читання, волейбол, подорожі, риболовлю, займався танцями, стрибав з парашутом із літака. Свого часу закінчив місцеву школу мистецтв по класу баяна. Щорічно відвідував різні збори з військового вишколу. Мав багато друзів, бо не було такої людини, з якою б добрий, спокійний, справедливий хлопець не знайшов спільної мови.
Мабуть, не було й такої сфери життя, яка б не цікавила Олександра Михайленка. Він постійно чомусь учився. Навіть перебуваючи в лавах ЗСУ, активно здобував нові знання, проходив різні курси, зокрема, на оператора дронів, і пропонував застосовувати на практиці своє технологічне бачення в різних ситуаціях.
Олександр Михайленко мешкав у Корюківці з батьками та майже добудував власний будинок. За словами рідних, попри те, що був далеко від дому, хотів, аби роботи на будівництві не припинялися, просив батьків шукати спеціалістів, щоб скоріше звести свій дім.
Саша з ріднимиФото: Надане родиною загиблого
— Він був там, а його душа була тут, — каже сестра. — Планував одружитися, створити сім’ю. Під час відпустки в Корюківці друзі познайомили Сашка з місцевою дівчиною, зародилося кохання, якому так і не судилося відбутися.
За час служби наш земляк двічі побував удома в короткострокових відпустках. Збирався в третю, але повернувся назавжди.
