У серпні минулого року українські медіа поширили новину: «Львів’янин Владислав Лавський тріумфував на Всесвітній універсіаді в Китаї у секторі зі стрибків у висоту». Знову Владислава представили як львівянина декілька днів тому, коли він, стрибнувши на 229 см, повторив свій особистий рекорд та рекорд сезону і став віцечемпіоном Європи зі стрибків у висоту на чемпіонаті, який відбувся у Римі. Але багато хто з менян, почувши новину раділи за Владислава і водночас обурювалися: «Який же Влад львів’янин? Він наш, менський!»
«Наше слово» зустрілося з Надією Таратухіною, першою тренеркою нашого земляка-чемпіона, і поговорило про те, яким був його шлях до великого спорту
Без високої культури неможливо досягти висот
В роботі тренерки Менської ДЮСШ Надії Таратухіної важливим є вміння підготувати своїх вихованців не лише фізично, але і морально. Саме так тренер стає ще й вихователем.
Минуло багато років, коли Надія Таратухіна вперше зустрілася з Владом Лавським. Тоді хлопчик, ще п’ятикласник, був таким, як і всі підлітки його віку: балувався, десь трохи лінувався, пустував. На перших спортивних змаганнях йому ніяк не вдавалося відчувати висоту, він постійно збивав навіть початкові висоти. Але поступово наполегливість перемагала: хлопець не дуже засмучувався через невдачі, а ставив перед собою завдання і прямував до його виконання.
Перші вагомі здобутки Владислав мав через три роки. Будучи уже восьмикласником, він став переможцем чемпіонату України у своїй віковій категорії.
Липень 2017 року. Сімнадцятирічний Владислав Лавський приїхав у Найробі з особистим рекордом 2,06 м. Упродовж змагань зі стрибків у висоту він двічі поліпшив цей результат – спочатку з першої спроби подолав 2,07, а потім, знову з першої, 2,11 м. Саме цей результат забезпечив українцеві бронзову медаль
– Йому було цікаво все, – пригадує Надія Таратухіна. – Окрім фізичних навантажень під час тренувань, я розмовляю з вихованцями. Говоримо на різні теми. Іноді неочікувані: цікаві факти, події в науці, культурі, мистецтві… Я помічала, наскільки такі моменти захоплювали Владислава.
Згодом, коли хлопець подорослішав, він і сам зрозумів таку необхідність: Надія Петрівна робила з нього не лише спортсмена, а й розвивала його світогляд. Вона вважає, що в спорті без високої культури неможливо досягти високих результатів.
Надія Таратухіна – і тренер, і лікар, і друга мама
Так поступово формувався характер Владислава Лавського. Його життя в Мені переважно було в межах трикутника; «дім-школа-тренування». Планував майбутнє, в якому чільне місце посідала спортивна кар’єра. Важко було залишати рідну Мену, розставатися з улюбленою тренеркою. За шість років наставництва Надія Таратухіна стала другою мамою для Владислава. З її допомогою, прислухавшись до мудрих порад, Влад обрав свій подальший шлях – вступив до Львівського державного училища фізичної культури (тепер - Львівський фаховий коледж спорту). По-новому своє майбуття Владислав оцінив, коли отримав травму ноги.
– Травмувався Владислав ще у Мені, під час тренування, – розповідає Надія Таратухіна. – Наслідки виявилися серйозними. Вважаю, що тоді трохи не професійно спрацював лікар, який просто призначив мазь. Час минав, але покращення не наставало. Довелося звернутися до фахівців обласної лікарні в Чернігові. Там він пролежав на витяжці півтора місяці. Після цього ще пів року про тренування навіть не йшла мова.
Спортивне відновлення Владислава Лавського настало, коли він був у випускному класі коледжу. Надія Петрівна спланувала цілу систему вправ, встановила послідовність навантаження. Це в подальшому і дало змогу остаточно вилікуватися і підтримати мінімум спортивної форми, без якої неможливо було швидко повернутися на спортивний майданчик. Для цього тренерка та її вихованець наполегливо з дня в день розраховували кожний рух. Поступово у Владислава вималювалася нова техніка стрибка у висоту.
Кумири і наставники
У жовтні 2016 року легкоатлет виграє турнір у столиці, а згодом стає чемпіоном Чернігівщини. Вже в травні наступного року він – переможець чемпіонату України: стрибок на висоту 205 см був тоді нормативом кандидата у майстри спорту. Ще через місяць, коли відбувалися відбіркові змагання на чемпіонат світу, Владислав покращив власний результат на один сантиметр і став лідером в Україні серед юнаків. Його відібрали до складу команди легкоатлетів на поїздку до Найробі (Кенія), де в липні 2017 року відбувався чемпіонат світу з легкої атлетики серед юніорів. Там 17-річний менянин протягом змагань двічі перевищив свій особистий рекорд. Талановитий хлопчина посів третю сходинку п’єдесталу пошани. Лише чотири сантиметри забракло тоді для виконання нормативу майстра спорту.
Літо 2017 року було щедрим на події у житті Влада. Бо, крім змагань та спортивних перемог, тоді він став студентом Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені Степана Ґжицького.
Здібний, наполегливий і відповідальний. Таким його тепер знають у Львові. Там за сім років у Владислава усталилося нове життя – з новими правилами, новими знайомствами, новими здобутками. Ним опікувалися досвідчені тренери зі стрибків у висоту Валерій Лебедюк та Мирослава Скалоцька. Але хлопець постійно тримає зв’язок з Надією Таратухіною – тренеркою, з якою робив перші кроки у спорті.
«Моє життя дуже змінилося з переїздом у Львів. В училищі я перебуваю у спортивному середовищі, де всіх об’єднує інтерес до спорту. Це стимулює наполегливо тренуватися», – зізнавався тоді Владислав.
У Львові зміг налагодити тісний контакт і взаєморозуміння зі своєю новою тренеркою – вчителькою відділення легкої атлетики училища Мирославою Скалоцькою. Вона ж тішилася перспективним вихованцем, сумлінно працювала над його спортивним вдосконаленням.
Коли Влад ще жив у Мені, то мав своїх кумирів. Під час навчання у Львові список став ширшим. Він симпатизує італійському стрибуну Джанмарко Тамбері – чемпіону Європи 2019 року зі стрибків у висоту у приміщенні, олімпійському чемпіону. Саме йому у фіналі Чемпіонату Європи 11 червня Владислав поступився першим місцем.
Своєму кумиру Джанмарко Тамбері – чемпіону Європи 2019 року зі стрибків у висоту у приміщенні, олімпійському чемпіону - у фіналі Чемпіонату Європи у Римі 11 червня 2024 року Владислав поступився першим місцем
Також Владислав палко вболіває за дніпрянку Ярославу Магучіх – чемпіонку Європи, рекордсменку світу серед дівчат віком до 18 років, захоплюється титулованим вихованцем рідного училища Дмитром Дем’янюком, який у свої майже сорок років продовжує наполегливо тренуватися і цим мотивує наших спортсменів.
Сходинки його п’єдесталу пошани
Хоча Владислава давно вже вважають своїм у Львові, але кожна його перемога (так само, як і кожна невдача) залишаються під пильним оком земляків і, зокрема, його першої тренерки Надії Таратухіної. Так було і у 2018 році, коли на чемпіонаті України з легкої атлетики серед юніорів Владислав стрибнув на 219 см, що стало його особистим рекордом і підкоренням нормативу майстра спорту України. Тоді він виконав норматив на участь у юніорському чемпіонаті світу, що відбувся у Тампере (Фінляндія).
Успішним став для Владислава сезон 2019 року. На чемпіонаті за кубок України з легкої атлетики він стрибнув на 215 см, що стало його найвищим досягненням в змаганнях у закритих приміщеннях. А на змаганнях України з легкої атлетики серед юніорів він став чемпіоном. Той результат (218 см) відкрив участь у юніорському чемпіонаті Європи, який відбувався у Буросі (Швеція). Однак там Владислав показав не найкращий результат: він виборов 10 місце. На молодіжному чемпіонаті Європи в Таллінні (Естонія) в 2021 році Владислав був п'ятим.
У липні 2022 року у Львові відбулися перші офіційні змагання з легкої атлетики від початку повномасштабної війни. У стрибках у висоту Владислав стає переможцем. Тоді він досяг особистого рекорду (220 см). На такому ж турнірі з переможною висотою спортсмен підтвердив чемпіонський титул і цього року.
Тріумф – як пам’ять про тренерку
Ледь встигли завершитися змагання минулорічного кубка України з легкої атлетики, як Владислав Лавський вирушив до Китаю. Там, у місті Ченду, з 28 липня по 8 серпня 2023 року відбувалася літня Всесвітня універсіада. Наш земляк, як виявилося, поїхав туди не даремно – у Піднебесній на нього очікував справжній тріумф. Влад приніс єдине золото українським студентам-легкоатлетам на цих змаганнях. Він встановив особистий рекорд – 225 сантиметрів (попередній його рекорд – 224 см).
Після нагородження Влад зізнався, що свою золоту нагороду він присвячує тренерці Мирославі Скалоцькій. На жаль, посмертно.
– Емоції переповнюють, – прокоментував Влад свій виступ на Всесвітній універсіаді. – Якщо чесно, не очікував такого результату. Була важка дорога сюди, ще й в дорозі трохи отруївся. Вже був задоволений, коли пройшов у фінал, стрибнувши 2.20, – для мене це високий результат. У підсумку завоював перше місце. Дякую своєму теперішньому тренеру Валерію Лебедюку, який мене підготував на ці змагання. Та понад усе хочу подякувати своїй тренерці Мирославі Скалоцькій, якої, на жаль, вже немає з нами. Вона дуже багато зробила для мене. Я завжди буду її памʼятати. Присвячую цю медаль їй. Також дякую всім українцям, які в такі тяжкі часи тримають нашу Україну. Ми обовʼязково переможемо!
Подібні слова Владислав Лавський сказав і після того, як отримав своє римське срібло Чемпіонату Європи-2024.
Довідково. Мирослава Скалоцька – співзасновниця спортивного клубу «Висота» та тренер з легкої атлетики. Більше 20 років працювала у Львівському фаховому коледжі спорту. Пішла з життя 4 червня 2023 року на 51-му році.
