Минулої п'ятниці, 5 червня, Менська громада провела в останній путь двох своїх Захисників - Олександра Левенця з Синявки та Андрія Сизоненка з Мени
Два Захисники – два земляки, два старших солдати, два старші стрільці-оператори 2 стрілецької роти 119-ї окремої бригади ТРО загинули під час виконання бойового завдання, в районі села Побєда Мар’їнської громади Покровського району Донецької області. На ворожій міні підірвався весь екіпаж бойової машини. Андрій загинув на місці, а Олександр декілька днів боровся зі смертю в лікарні.
Олександр Левенець народився 2 лютого 1986 року в Синявці, що на Менщині.
Навчався в Синявській середній школі. Після проходження служби в ЗСУ створив сім'ю. Працював трактористом у фермерському господарстві «АГРО - СІВЕР – МАЯК».
2022 року, на початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, вступив до лав Збройних сил.
Захищав Батьківщину у званні старшого солдата на посаді старшого стрільця-оператора 1 стрілецького відділення стрілецького взводу 2 стрілецької роти 167 батальйону ТРО.
Олександр помер від тяжких опіків 30 червня 2024 року у лікарні міста Дніпра.
Поховали Воїна на цвинтарі в рідному селі Синявка.
Андрій Сизоненко народився в Мені 17 жовтня 1985 року в багатодітній сім’ї. Мав трьох братів і сестру, був четвертою дитиною в сім’ї.
Навчався в Менській гімназії. Після її закінчення у 2003 році був призваний на строкову службу, яку проходив у внутрішніх військах МВС. Нагороджений нагрудним знаком «За зразкову службу».
Здобув базову вищу освіту в Чернігівському інституті економіки і управління за напрямком «Менеджмент».
Працював на ПраТ «Інтерагросистема», у магазині «Майстер плюс», у Києві на будівництві, у ТОВ «Мена-Авангард» обліковцем. Останнє місце роботи – з 2017 року у ТОВ «Мена ПАК» машиністом гофрувального агрегату. Робоче місце й посада Андрія були заброньовані від мобілізації, але він свідомо звільнився з роботи, щоб піти до ЗСУ.
«У житті муху ніколи не образив», – говорить про Андрія дружина. Друзі відгукуються про нього як про добру, гарну, світлу людину, комунікабельну і скромну водночас.
Призваний на військову службу 3 листопада 2023 року першим відділом Корюківського РТЦК та СП до 119-ї окремої бригади територіальної оборони (119 ОБрТрО). Захищав Україну у званні старшого солдата на посаді старшого стрільця оператора 3 стрілкового відділення стрілецького взводу 2 стрілецької роти. Вдома залишилися чекати дружина, 15-річна донька, батьки.
За інформацією Менської міської ради, всі брати Андрія теж військові ЗСУ. Найстарший Анатолій – інвалід війни, найменший Роман зараз проходить реабілітацію, зі старшим братом Олександром служили разом.
Андрій загинув 27 червня 2024 року під час виконання бойового завдання, пов’язаного з захистом Батьківщини, в районі села Побєда Мар’їнської громади Покровського району Донецької області.
Поховали Воїна на центральному цвинтарі в Мені.
