16 листопада у Мені відбулася траурна церемонія прощання з Воїном Анатолієм Нечепоренком. Попрощатися із Захисником прийшли рідні, друзі, сусіди та представники влади. Громада схилила голови перед його мужністю та жертовністю.
16 листопада Менська громада провела в останню путь Анатолія Нечепоренка — свого земляка, Воїна, який віддав життя за Україну. На церемонію прощання зібралися рідні, друзі, сусіди та всі, хто шанував Героя.
Анатолій Нечепоренко народився 15 липня 1984 року в Мені. Навчався у Менській районній гімназії. Уже з 15 років працював зварювальником на підприємствах рідного міста. Через стан здоров’я не служив у армії, проте завжди був готовий допомогти іншим, умів працювати руками.
Згодом переїхав на Вінниччину, де доглядав бабусю та жив у батьковому будинку. Працював на цукровому й цегельному заводах, встановлював обеліски та пам’ятники, мріяв повернутися на Менщину й придбати тут власний дім. Був у громадянському шлюбі, дітей не мав.
На обліку перебував у першому відділі Корюківського РТЦК та СП. 23 серпня 2025 року Анатолія мобілізували до Збройних сил України.
Спочатку він проходив службу у Гончарівську, а потім — на Сумщині, у складі 25-го окремого штурмового батальйону на посаді старшого стрільця-оператора штурмового відділення. Служив у званні солдата.
Під час виконання бойових завдань Воїн отримав тяжке поранення. Спочатку його лікували в місцевому шпиталі, однак через погіршення стану перевели до Києва.
7 листопада 2025 року Анатолій помер у реанімаційному відділенні Національного військово-медичного клінічного центру. Причиною смерті стала гостра серцево-судинна недостатність.
Поховали Анатолія Нечепоренка 16 листопада на центральному кладовищі Мени з військовими почестями. У невимовному горі залишилися його мама та брат.
