Жителі та гості Корюківки восени спостерігали, як якийсь чоловік ремонтував і фарбував дах і купола корюківського Свято-Вознесенського храму Православної церкви України. Працював на значній висоті, обвішаний вірьовками для страхування. Хто виконував роботи, що вдалося і не вдалося зробити, розповідає настоятель храму, благочинний Корюківського та Семенівського районів протоієрей Максим Покидько.
Оновили покрівлю й купола
Отець Максим
— Отець Максим, розкажіть, які ремонті роботи в церкві ви планували зробити цього року, що вдалося виконати, а що — ні?
— У нашому храмі було чимало нагальних проблем, пов’язаних із ремонтом самої будівлі. Оновлення потребувала також система опалення. Торік, завдячуючи благодійникам і місцевій владі, ми змогли замінити котел, придбати нову трубу до нього, котру цього року встановили.
Але через нинішні проблеми з електрикою, він, на жаль, не завжди може працювати. Маємо не досить потужне джерело живлення, котре підтримує його роботу протягом кількох годин, але життя змушує думати про генератор. Але поки немає коштів, щоб його придбати.
— Певно, на ремонт даху пішло чимало коштів?
— Покрівля храму протікала у п’яти місцях. Отож це тривалий час було найболючішою проблемою. Частково вже погнили балки, проржавіли металеві листи. Звісно, виходили з власних можливостей, але зробили все, щоб дах відновити. Вдалося його пофарбували та шість куполів.
Ремонтні роботи виконувалися на значній висоті
Ремонт обійшовся у 170 тис. грн. Спрямовували в основному кошти церковної громади, а ще невеликі пожертви людей. Щоправда, 70 тисяч іще й не віддали, накопичили борги. Тож звертаюся до вірян, у кого є така можливість — допоможіть їх погасити.
— А хто виконував висотні роботи?
— Наймали робітника аж з-під Києва, котрий має дозвіл на висотні роботи. Він ремонтував покрівлю, фарбував її купола, а також високий хрест. Працював цілий місяць. Розпочав 10 серпня і закінчив 20 вересня.
Вдалося оновити й викокий хрест
Фарби пішло сто літрів — 41 банка, розчинника — 25 літрів. Однак не все вдалося зробити. Ще хотіли замінити на барабані центрального купола вісім ікон, які вигоріли з часом. Порахували: треба 60 тис. грн, а їх поки ніде взяти.
— А всередині храму, теж треба ремонтувати?
— До цього повернемося пізніше. З першочергового — необхідно замінити аварійну підлогу у маленькому приміщенні біля вхідних дверей. Будемо намагатися до Великодня це зробити. Двері вхідні вже час фарбувати, ікону над ними слід замінити.
Наступного року братимемося й за ремонт фундаменту, сходів, що обсипаються. Також треба демонтувати старі дерев’яні вікна, котрі так і лишилися на місті після встановлення металопластикових.
Повсякденна робота, повістка, навчання
— Отче, розкажіть, де ви зараз проводите служби й інші обряди?
— На звершення треб, а це поховання померлих, освячення, хрестини — їжджу, починаючи від Киселівки Менської громади й до Семенівки. На Сновщині зарз немає жодного священника Православної церкви України, тому мене туди часто запрошують.
У Холмах є отець Василь, у Менськй громаді — двоє священнослужителів ПЦУ. Небезпечно дуже стало на Семенівщині. Я ще намагаюся й там проводити служби, та, зважаючи на безпекову ситуацію, все рідше й рідше.
— Чула, що ви отримали повістку на військову службу — це правда?
— Правда. Пройшов військово-лікарську комісію у Семенівці, де за моєю автівкою ганявся ворожий дрон. Але як керівнику релігійної організації мені дали відстрочку на один рік. Зараз багато часу приділяю онлайн навчанню. Для священників і капеланів громадська організація «Еліос» започаткувала навчальний курс «Капеланські студії».
Він розрахований на три місяці. Нам дають важливу інформацію від психологів, психотерапевтів, медиків, капеланів. Священники мають уміти визначати морально-психологічний стан людини, котра прийшла в храм, уміти з нею спілкуватися, допомагати при потребі. Курс потрібний і дуже актуальний, до нього навіть долучаються капелани, що нині перебувають в окопах.
— Дякую, пане отче, за розмову, бажаю успіхів у вашій благородній справі та мирного неба над нашим спільним домом — Україною.
