«Як урізноманітнити святковий стіл? Спробуйте за допомогою равликів. Равлики мариновані, равлики в соєвому соусі, равлики з каперсами та оливками і просто равлики… Смачні, корисні, органічні, без додавання штучних компонентів. Унікальна страва, підійде для тих, кому набридли стандартні закуски. Можна використовувати як самостійну закуску, або ж додавати до салатів чи канапок», – саме так знавці гастрономії закликають спробувати екзотичну їжу. У Мені створили равликову ферму. Її власники, подружжя Олександра та Лариси Корнієвських, розповіли, як вона працює.
Равлики – як сало
Менянин Олександр Корнієвський облаштував равликову ферму на обійсті, яке дісталося йому у спадок. Минулого року родина вперше зібрала врожай і вже пропонує скуштувати делікатес землякам, відправляє продукцію поштою по Україні, а також продає за кордон – до Іспанії.
– Це у нас равлики все ще залишаються чимось незвичайним, – каже Олександр. – Дехто з українців не може пересилити себе, щоб спробувати їх. А от у таких європейських країнах, як Франція чи Іспанія, вони давно стали звичною стравою, як, наприклад, для українців – сало.
Для Олександра та Лариси ця справа є новою. До цього меняни та жителі сусідніх громад знали подружжя Корнієвських як підприємців, які спеціалізувалися на продажі одягу. Крім Мени, їхні ятки щотижня можна було бачити на базарах в Городні та Коропі.
Родина Корнієвських
Крім того, Олександра знають і в Мені, і в інших містах як власника багетної майстерні: понад десяток років він займається оформленням картин, вишивок, дзеркал, фотографій. Тобто, робить рами для них. Тож усі вишивальниці і художники є їхніми добрими знайомими.
А рік тому Корнієвські зайнялися вирощуванням равликів. Цікавимося, чому.
– Десь з 2013 року ми торгували вишиванками, – розповідає Олександр. – Побували чи не в усіх містах Чернігівщини, коли там відбувалися ярмарки, дні міста. Але з часом попит на вишиванки знизився, особливо після початку повномасштабного вторгнення, тож ми почали шукати нову справу. Якось натрапили в інтернеті на відео, у якому розповідалося про розведення равликів, зацікавилися і самі собі сказали: «А чому б і не спробувати?» Тим більше, що було де цим зайнятися – мали ділянку 20 соток, яка пустувала.
Як облаштувати ферму у власному дворі
Сашко каже, що самого бажання розпочати справу мало. Спочатку вчилися у досвідченішого фермера на Київщині. У нього ж придбали перший кілограм мальків. Фермер став для Корнієвських ментором, весь сезон супроводжував їх, консультуючи.
– Мальки обійшлися нам у 70 євро за один кілограм, – розповідає господар ферми. – Вже у тому сезоні нам вдалося виростити близько 650 тисяч равликів. Для цього на дванадцяти сотках городу ми розклали 650 дощатих щитів, які слугують водночас і будинком, і їдальнею для молюсків. Обладнали водозабезпечення, бо для комфортного розвитку равликам потрібна волога і тепло. Щоб з малька утворився дорослий равлик, треба приблизно чотири місяці. Равлики мають цікаву особливість – кожен з них поєднує у собі і «хлопчика», і «дівчинку». Тож під час спарювання вони можуть запліднити одне одного. Після цього равлик відкладає у вологу землю ікру. Якщо ґрунт теплий і не пересихає, з яєць за кілька тижнів з’являються малюки. І що дивно – вони вилуплюються схожими на дорослих равликів і відразу починають жити самостійним життям.
Олександр каже, що в спеку витрати води складають щовечора до восьми кубометрів. Для цього довелося обладнати окрему свердловину. В суху погоду равлики можуть тижнями сидіти під щитами, а от коли погода дощова, то розпочинається «двіжуха» – вони повзають скрізь.
– Хоч і були моменти, коли втікачів виявляли на сусідських ділянках, але питання вирішували дипломатичним шляхом: повертали їх назад, встановлювали хімічні загорожі. На більших фермах з цією метою встановлюють спеціальні електропастухи.
Пані Лариса, доповнюючи чоловіка, каже, що їм неабияк пощастило з сусідами: гарні взаємовідносини та розуміння.
– Ця садиба дуже дорога для нас, – ділиться Лариса Корнієвська. – Коли померла Сашкова бабуся, її власниця, ми часто приходили сюди з дітьми. Мене постійно щось кликало туди, я завжди мріяла створити там оселю з сільським антуражем. Не знаю, але, здається, цей будинок наповнений позитивною енергетикою. А діти, коли бувають тут, почуваються так, наче побували в музеї. І ось зараз, коли ми нарешті повернулися сюди з равликами, у нас вийшло точно так, як казала відома психологиня Тетяна Мужицька: «Що сталося – то і є мета!»
Повертаючись до теми равликів, Олександр розповідає, що вони досить вимогливі і щодо води, і щодо їжі – все має бути чистим, без вмісту нітратів. Тож годують їх спеціальним комбікормом, до складу якого входить кукурудза, екструдована соя, монокальцій, м’ясокісткове борошно, шрот соняшнику, шрот ріпаку, пшениця, висівки, сіль. Мальки дуже полюбляють їсти перко – гібрид суріпиці та ріпаку, який є чудовим джерелом зеленого корму. Високий вміст білка в листі сприяє швидкому росту равликів і формуванню якісного м’яса.
Сімейна справа і маленькі помічники
– Ми більше 20 років разом, і у кожного є своя зона відповідальності, – розповідає пані Лариса про сімейне життя. – Робота (а її ми маємо кілька) – це лише невелика частинка нашого життя. Маємо вільний час, який завжди організовуємо так, щоб усі – і дорослі, і діти – були задоволені. У нас з чоловіком – вища освіта.. Саша – математик, тому він більш практичний в житті. Я ж захоплююся класичною літературою, тому члени нашої родини читають книжки, які підбираю я. Усе, що пов’язане з красивим, з культурою та естетикою – за це відповідальна я. Такий собі директор сім’ї.
Лариса має також освіту дизайнера, добре розуміється в облаштуванні інтер’єрів. Усі її знайомі знають це і часто звертаються за консультацією. Отримані навички вона на повну використовує у себе вдома: дуже прискіпливо ставиться до вибору меблів, аксесуарів, посуду. Баночки для равликів, які пропонують на продаж, на думку пані Лариси мають бути вишуканими і виглядати естетично. Так, щоб покупцю було приємно взяти товар до рук.
Щасливі разом
За словами Олександра, всі справи в їхній родині вони вирішують разом – від виконання побутових завдань та розв’язання проблем до прийняття якогось прийняття рішення. Так було і з тим, як дійшли до розведення равликів. Минулого літа діти Корнієвських – п’ятнадцятирічні сини Тимур і Максим, 7-річна донька Марта – також були неабиякими помічниками. Батьки мають власний, перевірений поколіннями спосіб виховання дітей, головна сутність якого полягає в тому, що будь-яка праця має винагороджуватися.
– Не знаю, чи вдалося б мені без допомоги Тимура сколотити ті 650 дерев’яних щитів-домівок для наших равликів, – говорить Олександр. – За кожен з них син мав 5 гривень заробітку. А потім, коли у нас з’явився Максим (ми взяли його під опіку з Городнянського інтернату декілька місяців тому), став також допомагати.
Максимова історія
Її розповіла пані Лариса:
– Однією з цілей мого життя було те, що я маю обігріти материнською любов’ю дитину, яка її потребувала. До цього я йшла з дитинства. Тоді мені від моєї мами часто доводилося чути розповіді про те, як їй доводилося важко жити в дитинстві: коли їй самій було 7 років, вона втратила свою маму і її вихованням займалася мачуха. Я дуже близько до серця сприймала почуте і навіть, коли сама стала мамою, не відкидала думки, що колись візьму на виховання дитину із дитячого будинку і постійно готувала себе до цього. У знайомих, які мали досвід усиновлення чи опіки, цікавилася: «А як ти наважилася?», «А що ти відчувала в той момент?». Наш Максим – це не просто хлопчик. Я його одразу полюбила, хоч, знаючи себе, я не спроможна любити усіх дітей підряд. Кажу йому: «Ти, мабуть, у минулому моєму житті був точно моїм». Він легко влився до нашої родини. Зараз каже, що зовсім не відчуває різниці у ставленні нас, батьків, до нього і до народжених нами Тимура та Марти.
Якщо раніше менянам, щоб скуштувати равликовий делікатес потрібно було їхати щонайближче до Чернігова, то тепер – за домовленістю. Олександр сам може доставити його усім бажаючим. Він пропонує равликів, рекламуючи їх в соціальних мережах. Хоч іноді там дехто і залишає скептичні коментарі, але загалом цей товар має попиі за межами Менщини. Вже навіть вдалося вийти на міжнародний ринок: Корнієвські налагодили збут равликів до Іспанії.
