Менська громада провела в останню дорогу свого земляка — бойового медика Григорія Охріменка. Захисник загинув на Донеччині під час ворожого штурму, захищаючи Україну.
Менська громада провела в останню земну дорогу свого захисника — Григорія Охріменка. Бойовий медик загинув на Донеччині під час ворожого штурму.
Григорій народився 5 травня 1988 року в селі Степанівка Менського району. Його мама, Валентина Михайлівна, згадує, що син з’явився на світ напередодні свята Георгія Побідоносця. Рідні розповідають, що з самого дитинства він був активним і життєрадісним — уже у сім місяців намагався робити перші кроки.
З дитинства хлопець дуже любив коней. У шість років він потай тікав на ферму, щоб покататися на кобилі Матильді. За швидкість і спритність односельці називали його «Вітерцем».
Навчався Григорій у Волосківській середній школі. Він захоплювався спортом і хотів бути схожим на свого вчителя фізкультури. Щоб тренуватися, юнак їздив велосипедом зі Степанівки до Мени.
У 15 років він врятував дитину, яка тонула у воді. Після цього довгий час боявся води, але зумів подолати цей страх.
У 2004 році Григорій вступив до Путивльського педагогічного коледжу. Там він став одним із кращих студентів і здобув звання срібного чемпіона Сумської області з настільного тенісу.
Після навчання у 2008 році він повернувся до рідної школи вже як учитель фізичної культури. Учні любили його уроки — він був веселим, активним і вмів зацікавити дітей спортом. Пізніше чоловік працював на будівництві та їздив на заробітки, щоб підтримати родину.
На захист України Григорій став 14 червня 2023 року. Він служив бойовим медиком у механізованому батальйоні.
3 травня 2025 року солдат Охріменко прийняв свій останній бій біля селища Олександропіль на Донеччині. Під час ворожої атаки він загинув від кульового поранення. Деякий час військового вважали зниклим безвісти, але згодом його загибель підтвердила ДНК-експертиза.
Григорій не встиг створити власну сім’ю, але залишив по собі світлу пам’ять у серцях рідних, друзів та всіх, хто його знав.
