Людина з фотоапаратом чи телефоном в руках – ознака сьогодення. Журналісти, блогери, пересічні громадяни фіксують події та масові заходи, знімають відео, фотографують у громадських місцях. Знімання на вулиці чи на мітингах трактується як автоматична згода присутніх. Однак цей процес має низку важливих моментів. Про дотримання норм чинного законодавства під час відкритої зйомки наша розмова з правником, кандидатом юридичних наук, доцентом кафедри бізнесу, адміністрування та права Університету трансформації майбутнього Олександром Красногором.
Правник Олександр Красногор
- Олександре Володимировичу, які ж основні правила публічної зйомки? Де і коли можна фотографувати людей без їх згоди?
- Згідно з чинним законодавством, відкрите знімання дозволене на вулицях, майданах, мітингах, конференціях та інших масових заходах. Та знімати заборонено в місцях, регламентованих законодавством, правилами безпеки чи за порушення права особи на приватність.
- Як трактує законодавство поняття «презумпція згоди»?
- Якщо громадянин бачить, що його фотографують і не висловлює заперечення, то це і є його згода. Та за певних обставин людина може навіть відкликати згоду. Адже фільмування у громадських місцях дозволене, якщо людина потрапляє в кадр як частина загального фону.
- Коли ж діє право особи на приватність?
- У випадку, коли людина стала головним персонажем на знімку, то вимога припинити зйомку і навіть видалити фотографії цілком законна. Якщо знімання викликане необхідністю захисту інтересів самої людини або інших осіб, то її згода не потрібна.
- Отже, якщо людина вимагає видалити фото, на якому вона зображена як головний об’єкт, треба їх видалити?
- Збирання, зберігання чи використання персональних даних можливе лише за умови явної згоди суб’єкта. Фізична особа, котра погодилася на знімання її на фото-, кіно-, теле – чи відеоплівку, може вимагати припинення їх публічного показу в тій частині, яка стосується її особистого життя. Витрати, пов’язані з демонтажем виставки чи запису, відшкодовуються цією фізичною особою.
- Хочете сказати, що фотографія - персональні дані громадян?
- Саме так. Оскільки фото – графічний засіб, за допомогою якого можна безпосередньо ідентифікувати особу. Згідно із законом, збір, зберігання та поширення зображення можливі лише за умови добровільної згоди. Така правова норма передбачена Законом України «Про захист персональних даних».
Право на зображення захищається і Конституцією України, і Цивільним кодексом України. Навіть якщо фото вже є в інтернеті, його поширення без згоди людини теж розцінюється як порушення норм приватності. Контролює дотримання права на відкликання згоди Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.
- Доречно зазначити, як саме законодавство трактує визначення «персональні дані»?
- Персональні дані – будь-які відомості, за якими можна ідентифікувати особу. ЗУ «Про захист персональних даних» регулює відносини щодо збору й обробки інформації про фізичних осіб, захищаючи їхнє право на недоторканність приватного життя.
- Ви згадали, що інтереси фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеознімання захищає і Цивільний кодекс України.
- Згідно зі статтею 307 ЦКУ «фізична особа може бути знята на фото -, кіно-, теле – чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її…припускається, якщо фільмування проводиться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру…».
Прихована зйомка заборонена навіть у громадських (публічних) місцях. Загалом після публікації контенту автор повинен поінформувати людину про те, з якою метою і де будуть показані, відтворені чи розповсюджені такі фото.
- Для публічних осіб, очевидно, діють інші правила фільмування?
- Фотографувати публічних осіб, державних службовців, політиків або посадовців під час виконання ними своїх службових обов’язків можна без їхньої згоди, якщо це не перешкоджає їхній роботі. Це стосується і правоохоронців, адже всі посадові особи утримуються коштом платників податків.
Відповідно до статті 19 Конституції України кожен посадовець зобов’язаний діяти тільки в межах своїх повноважень і згідно з нормами чинного законодавства. Фраза «Я так хочу» - не аргумент. Стаття 171 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність за перешкоджання законній професійній діяльності журналістів.
- Журналісти відповідно до їх суспільної місії мають переважне право на фотографування. Чи є обмеження в їхній діяльності?
- Чинне законодавство гарантує право медійникам на фото та відеознімання. Зокрема, Закони України «Про інформацію», «Про медіа» і «Про державну підтримку медіа, гарантії професійної діяльності та соціальний захист журналістів» (нова редакція ЗУ «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»).
Законодавчі обмеження стосуються воєнного стану: категорично забороняється фотографувати чи знімати на відео місця дислокації Сил оборони України та військову техніку, блокпости, роботу ППО, об’єкти критичної інфраструктури й об’єкти, що становлять державну таємницю.
- Уточнимо: професійний обов’язок медійників – це висвітлення подій задля суспільного інтересу.
- Журналісти мають право збирати інформацію (у тому числі й шляхом фотографування) на вулицях, у місцях аварій, стихійного лиха тощо. Представники медіа можуть також безперешкодно відвідувати приміщення об’єктів владних повноважень (зокрема, державних органів, місцевого самоврядування) та проводити там знімання відкритих заходів.
Зазначу, що журналісти мають право проводити фотографування в суді без окремого дозволу судді, але не створюючи перешкод для судового процесу. Суспільний інтерес часто переважає, якщо йдеться про аварії, екологічні катастрофи або порушення, скоєні посадовцями чи правоохоронцями.
- Нерідко виникають дискусії щодо знімання в магазинах, які здебільшого їх власники розцінюють як приватну територію. Що каже закон з цього приводу?
- У магазинах, кафе, торговельно-розважальних центрах, музеях адміністрація може встановлювати певні правила щодо фотографування, оскільки це приватна власність. Якщо в магазині діє заборона на фотографування, але воно проводиться в інтересах споживачів щодо прострочених продуктів, то заборона припинити фільмування у цьому випадку неправомірна.
Супермаркети – публічне місце, де не може бути жодної комерційної таємниці. Адже цінники на товарах бачать щодня сотні покупців. Законодавчих підстав для заборони використовувати фото – та відеотехніку теж немає. Якщо журналіст нічого не пошкодив, не заважав працювати персоналу, то про порушення права власності не може бути й мови.
- Тобто знімання товарів з метою захисту прав споживачів або для особистого користування цілком законна?
- Якщо у фокус камери потрапляють інші відвідувачі або працівники як головний об’єкт зйомки, то закон вимагає отримання їхньої згоди на фото та подальше їх поширення чи публікацію. Покупці чи продавці – сторонні особи в процесі фільмування.
Що ж до статусу журналістів та їхньої відмінності від дій звичайних громадян, то відповідно до статті 25 ЗУ «Про інформацію» журналісти наділені переважним правом. Але у випадку знімання в магазинах вони не суттєво збільшують обсяг можливостей медійників.
- Що скажете про особливості знімання дітей, права яких захищає низка міжнародних і національних законодавчих актів?
- Фото та відеозйомка з неповнолітніми та її розповсюдження можливі тільки за згодою батьків чи законних представників. Наявність згоди має бути виражена чітко і бажано письмово. Все ж є винятки з правил. Та це об’ємна тема окремої розмови.
- Читала, що в Україні готують масштабне оновлення законодавства про захист персональних даних, яке може вплинути й на правила фото – та відеозйомки громадян.
- Можливі зміни, пов’язані з виконанням вимог Європейського Союзу та гармонізацією українського законодавства з європейськими стандартами. Однією з ключових новацій може стати посилення контролю за використанням зображення людей.
Громадяни отримають більше можливостей вимагати видалення своїх персональних даних або заперечувати проти їхнього поширення. Водночас експерти нагадують, що певні механізми захисту вже існують. Зокрема, стаття 307 Цивільного кодексу України щодо відкритого знімання громадян у публічних місцях.
- Наостанок хочу запитати, чи передбачена відповідальність журналістів і блогерів за порушення законодавства щодо приватності та поширення фото і відео?
-Так. Відповідно до статті 182 Кримінального кодексу України за незаконне збирання, використання, поширення конфіденційної інформації про особу (приховане знімання для шантажу чи приниження) передбачено штрафи, виправні роботи й обмеження волі на строк до трьох років.
Конституція України також гарантує громадянам захист: людина може звернутися до суду та вимагати компенсації за порушення права на особисте життя. Ключове у нашій розмові – безумовне дотримання чинного законодавства.
