Днями на Чернігівщині трапилася цікава і показова подія. Близько опівночі у вихідний обласні засоби масової інформації отримали листа начебто з електронної пошти голови Чернігівської облдержадміністрації Андрія Прокопенка. У ньому опубліковане звернення до керівництва країни з приводу резонансного злочину в Прилуках – смерті підлітка Дениса Чаленка, яка викликала масові акції і неоднозначні оцінки.
Лист надійшов на адреси ЗМІ о 23.45. Уже через 30 хвилин Андрій Прокопенко на своїй офіційній сторінці в Facebook спростував інформацію і повідомив, що лист фейковий. Однак деякі онлайн-ресурси з підозрілою нічною оперативністю опублікували фейк. Це – «Біла хата», «Суспільний кореспондент», «Хвия Десни». Звідки така спритність? Колеги не сплять ночами в очікуванні сенсацій?
Насправді з цього випадку можна зробити кілька висновків. І всі вони поки не на користь медійників. Адже кожен (вірю в це!) журналіст знає, що найбільшим гріхом працівника медіа є брехня та маніпуляція і введення в оману суспільства.
Щось не так. Анітрохи не сумніваюся в працездатності Андрія Прокопенка. Із власного досвіду знаю, що він здатен працювати 24 години на добу. Але коли лист від голови ОДА (не від пресслужби, не від департаменту, а саме від голови) приходить опівночі – це привід як мінімум засумніватися. Найкращий час для розповсюдження сенсацій – ранок, коли люди починають втикати у свої смартфони. Лист, який прийшов опівночі, найперший привід засумніватися.
Мінімум два джерела. Усі, хто вивчав класичну журналістику, знають, що новину можна розповсюджувати тільки тоді, коли вона підтверджена мінімум із двох джерел. Тобто, коли ви двічі переконалися, що інформація вірна, її можна нарешті подавати «до друку». Серед ночі шанси отримати підтвердження і коментар близькі до нуля.
Кому вигідно? Фейки – це одна з найстрашніших речей у нашому сучасному житті. За допомогою фейків маніпулюють свідомістю, керують масами, впливають на вибори, створюють хвилі ненависті.
На жаль, люди, які наразі залежні від соцмереж, легко попадають на гачок фейків. Знаю багато своїх друзів, які спіймалися. Місія медійників – максимально убезпечити своїх читачів від атак фейків. У цьому головне завдання справді професійних медіа. Скоріше за все, метою цієї фейкатаки було випробувати медійників Чернігівщини на стійкість і професійність.
Кому вигідно? Тому, хто вважає, що з допомогою журналістів можна керувати і маніпулювати областю. І кому не подобається Андрій Прокопенко з тих чи інших причин.
Як голова обласної організації Національної спілки журналістів України сподіваюся, що цей випадок стане уроком для медійників Чернігівщини.
