Валентина Погребна очолює на Корюківщині районну ветеранську організацію. Але зважаючи на заходи, які проводять її члени, зовсім не скажеш, що це люди поважного віку.
Життя на колесах
Голова ради районної організації ветеранів Валентина Погребна старається зі своїми активістами і в села до людей літнього віку їздити, і навіть в інші райони.
Торік були на Сумщині, цього року ще хочуть кудись поїхати, запозичити нове для своєї діяльності.
Запрошують до себе усіх ровесників. Спілкуються, займаються рукоділлям. Полиці в кімнаті для відпочинку заставлені виробами жінок з гуртка «Чорнобривці».
Щомісяця проводять ветеранські зустрічі. Нещодавно одну з них присвятили вічній весняній темі «Життя і любов».
І чаї п’ють, і дерева разом садять. Спільно з іншими громадськими активістами ветеранську калинову алею в міському парку заклали. І тепер продовжують засаджувати зону відпочинку деревами. Хочуть залучити до цієї справи і дітей та внуків.
Родинне щастя
Діти виросли, тож уся бабусина любов перейшла на трьох онуків. Бабуся і в футбол грає з ними. А вони різним іграм на смартфонах її вчать, аби не відставала від сучасних тенденцій.
Онучці Златославі оце голівку прикрасили короною у якомусь дитячому конкурсі. Ілля малює і боксом захоплюється. Нікіта надає перевагу ліпленню і точним наукам. Чудові ці бабусині відчуття!
Чоловік Валентини Володимир захолод варить за особливим рецептом, сам над ним «ворожить». А вона полюбляє деруни з сметаною, суп з квасолею (особливо з печі), кашу гарбузову.
З онуками ліплять пиріжки: один чистить яблука, другий кришить, Злата змазує. Усі у фартухах і у борошні — весело!
Вранці Валентина Андріївна двома відрами холодної води обливається. То чому б і не спробувати вегетаріанкою стати? Дуже любить жінка варену кукурудзу, горох зелений з грядки, горіхи, кавуни, дині, яблука — всю городину і фрукти.
Але тоді, каже, треба, щоб домашні не спокушали. Бо повен холодильник смакоти. Тримають «п’ятачків», тож є сало, м’ясо, ковбаса. Спробуй бути тільки рослиноїдним!
Читає про любов
З останніх книжок Валентина Андріївна прочитала твір української письменниці «Київ — Нью-Йорк». Він про любов, дружбу, вірність навіть через роки. Дейла Карнегі перечитує і знаходить щоразу нове для спілкування з людьми.
А ще жінка мріє кудись подалі з’їздити, але не надовго. Може б, у Париж. Проте не обов’язково за межі України вирушати, каже, ми навіть у своєму Чернігові не все знаємо.
Чого не вистачає жінкам?
Щодо гендерної рівності, розмірковує ця мудра жінка, — то дивишся в районі: наче і машини жінки водять, і керівні посади займають. А в парламент глянеш — наче й не дуже ще рівноправ’я.
Як їй, то всього вистачає, а загалом завжди жінкам бракує уваги дієвої, доброзичливої, підтримки. Жінки порівняно з чоловіками, як їй здається, більш виважені, мають тоншу натуру.
Який ідеал її чоловіка?
Щоб не жадний був, з почуттям гумору. Міг і гвіздок забити, і відремонтувати вдома щось. Тому бажає представницям своєї статі відчувати себе жінками завжди. Тобто мати до себе відповідне ставлення, а не лише як до «робочої сили», виконавиці. Треба, щоб завжди був час і для себе.
