Звісно, тим, хто бігає на своїх двох, важко зрозуміти потреби людей з інвалідністю. Всі обурюються, коли слизькі сходи, коли взимку не посипані тротуари чи не розчищені дороги. Але це виправляють, це минає. Людина ж на інвалідному візку стикається з різними проблемами щодня і роками. Вибратись у справах чи за продуктами в центр міста для них – випробовування. Людей з інвалідністю (і дітей, і дорослих) у Менському районі – 489. Першу групу мають понад три сотні. Наскільки пристосоване наше місто для людей з інвалідністю – дізнавалися у менянина Юрія Сидоренка.
Юрію Сидоренку – 49. З них він вже 17 років після виробничої травми пересувається на інвалідному візку. Живе чоловік сам – син виріс, дружина залишила Юрія. Він навчився давати собі раду, куховарить, пере, прибирає, тримає курей. Не дають сумувати господарю собаки та коти.
Навчився пристосовуватися до багатьох труднощів. Наприклад, можна обійтися без магазинів, що не обладнані зручними пандусами. Крім АТБ, нікуди не заїдеш, скрізь сходи. Але й в АТБ буває рідко, закуповує все необхідне на центральному ринку та на Троїцькому базарі.
На Троїцькому базарі пересуватися можна без бар’єрів у вигляді сходинок чи бордюрів
Живе Юрій в районі автостанції, тож коли потрібно в центр, їде проїзною частиною дороги, з самого краю, каже, що нікому не заважає. Але ж себе кожного разу наражає на небезпеку. А все тому, що тротуари майже не мають пологих з’їздів.
– Якщо потрібно в якийсь магазин, в установу чи в аптеку, що не мають пандусів, то прошу, щоб позвали продавця чи працівника. Але це не часто. До бібліотеки чи Будинку культури мені не потрібно. В інтернеті зараз можна що завгодно подивитися чи почитати, – ділиться чоловік.
До речі, міський Будинок культури дружній до людей з особливими потребами, має пандус. От тільки іноді під’їзд до нього заставлений велосипедами. У районній бібліотеці пандусу нема, але є кнопка виклику, тож при необхідності можна нею скористатися. Складніше з Укрпоштою, що має високі сходи. Укртелеком раніше був обладнаний кнопкою виклику, та її хтось зламав. Тепер, аби оплатити комунальні послуги, Юрію доводиться також просити сторонньої допомоги.
– В поліклініці пандус є. Днями зробили новий, бо до цього рейки були розташовані занадто широко. Тому цей пандус для людини на візку був абсолютно не корисний. На другий поверх поліклініки також не дістатися. В аптеці «Ліки України» біля поліклініки незручно, тісний коридорчик, тугі двері. «Подорожник» доступний, «Світ здоров’я», що біля Приватбанку, теж. «Валео» – як на горі, також треба когось просити, – розповідає Юрій Сидоренко.
У відділенні банку підвищили місце біля банкомату
При необхідності вирішити якісь питання в міських установах людям на візку треба викликати когось із працівників та прямо з вулиці пояснювати, що потрібно. Банкомати розташовані надто високо для візочників. Юрій вдячний, що банк «Аваль», клієнтом якого він є, подбав про це, «піднявши» місце біля свого банкомату.
Достойна громадська вбиральня у нашому місті, а точніше її відсутність, – тема давня і досі актуальна. Ті вбиральні, що є, може, кого і рятують за потреби. Але для людей з інвалідністю, а особливо візочникам, не підходять.
Отже виходить, що в цьому напрямку ще потрібно працювати і працювати. І державній та місцевій владам, і власникам магазинів. Щоб соціально важливі об’єкти були доступними для всіх без виключення. Адже сучасна цивілізована громада має дбати і про всіх своїх жителів, а не робити людей з особливими потребами вигнанцями у рідному місті.
Довідково. Згідно з нормативом, безпечний нахил зовнішнього пандусу має бути не більш ніж 8%, а внутрішнього – 10–12%. При цьому максимальна висота пандуса не повинна перевищувати 0,8 м, а після кожного підйому задля безпеки руху мають бути горизонтальні майданчики розміром 1,5 м, де можна зупинитись і перепочити.
Для безпеки людей з обмеженими можливостями поверхня пандусів має бути з неслизькою шорсткою та рівною поверхнею. При однобічному русі ширина повинна становити щонайменше 1,2 м, а при двобічному – 1,8 м.
