Природне бажання виникає у більшості тих, хто планує відпустку чи вихідні: поїхати подалі від шаленого темпу і загазованості великих міст. Змінити обстановку, насолодитися краєвидами, простором, чистим повітрям, перезавантажитися. Менщина, зі своїми історичними пам’ятками, давніми храмами та річками-лісами, чудово підходить для зеленого туризму. От тільки на туристичний попит не вистачає пропозицій. Адже при бажанні побути на природі відпочивальники все ж таки хочуть певних комфортів. А ми поки похвалитися цим не можемо.
Неодноразово Сусіди.City розповідали про здобутки «Менщини туристичної». Історичні, гастрономічні, суничні тури зараз пропонує вона для своїх гостей-туристів. Любителів активного відпочинку запрошують у велотури Менщиною. Якщо не до вподоби крутити педалі, наймають для екскурсій автобус.
Більшість сіл по маршрутах зустрічають туристів гостинно. Але найкраща співпраця налагодилася з Блистовою і Максаками. Вікторія Неруш, ініціаторка «Менщини туристичної», має багато ідей та сподівається, що сільські жителі нарешті оцінять перспективність садиб зеленого туризму і цей бізнес почне активно розвиватися.
– Завдяки підтримці та ініціативі виконуючого обов’язки старости Блистови Романа Боюна туристам подобається цей маршрут та знайомство з цікавою історією села, навколишньою природою. Все розпочалося, коли ми з групою велотуристів (у нас був суничний тур), подолавши такий довгий шлях до Блистови, захотіли зупинитися на перекус. Роман Анатолійович сказав, що біля озера є стіл і лавки, де нам буде зручно. І запропонував наступного разу наварити разом юшки, – ділиться Вікторія Неруш. – З того часу він з дружиною, його куми, сестри з родинами підключилися до цього. І так ми у них разом з туристами відпочивали, купалися, готували їжу. Це завжди смачно, щоразу вишукують страви, притаманні місцевості.
Готують не просто, наприклад, квасолевий суп, а «квасолянку-блистівчанку». А ще вміють готувати вареники на пару на вогнищі
Хоч раз побувавши в гостинній Блистові, київські туристи, за словами пані Вікторії, не хочуть наступного разу жодних ресторанів чи кафе, хочуть саме таку домашню їжу та на природі. Але «Менщина туристична» не захотіла часто експлуатувати гостинних блистівчан, розуміючи, що та сума, яку давали туристи за обід, не покривала витрат. Та й спеціально обладнаного місця для зустрічі більших груп не було, якихось альтанок абощо.
Тоді вирішили організувати такі обіди туристів на березі Десни в Максаках. Тим більше, що всім було цікаво побувати на давніх руїнах Максаківського монастиря. У цьому селі живе їхня однодумиця по «Спілці жінок Менщини» Алла Головченко, яка разом з подругами стала допомагати організовувати харчування для туристичних груп. Залучають місцевих жителів. Купують домашні продукти: сало, м’ясо, рибу, яйця тощо. Хтось привозить свіже молоко, хтось – гарячі пиріжки.
Інна Дудко, Алла Головченко та Вікторія Неруш презентували можливості зеленого туризму в Чернігові
– Шкода, що поки не маємо організованого кемпінгу. Так, можна відпочити з наметами, але ж треба все з собою везти. Хотілося б мати приміщення для зустрічі груп, спілкування, перепочинку. Поки це проблематично. Навіть якщо хтось за власним бажанням віддасть свою нежилу хату в користування, її ж потрібно довести до ладу, щоб і тепла вода була, і туалет, і інтернет, – розповідає Вікторія Неруш. – І водночас щоб і курочки, кізки, котики ходили поряд, корова мукала. Можна було б і подоїти за бажанням. Чи організувати різні майстер-класи. Бо саме за такими родзинками їдуть туристи. І знаємо багато прикладів, як вдало втілюють такі ідеї і на Чернігівщині, і в інших областях. Та за садибою комусь треба постійно наглядати чи жити поруч. Це має бути чиїмось бізнесом, а з туристами ми б допомогли.
Ось такий наразі зелений туризм на Менщині. Крутите педалі, напрацьовуєте м’язи, дихаєте польовим і лісовим чистим повітрям, милуєтесь краєвидами, куштуєте суницю або збираєте букетики конвалії чи польових квітів. А ще можна походити дном висохлого озера в Садовому, побачити «п’яний» ліс. І, звісно ж, помилуватися історичними та архітектурними пам’ятками нашої Менщини.
