Менські активісти самотужки розробили туристичні маршрути й самі їх випробовують

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter

Кілька років тому менянки Вікторія Неруш та Інна Дудко зрозуміли, що туристичний потенціал Менщини використовується, м’яко кажучи, зовсім слабенько. І вирішили виправити ситуацію. Так і виник Менський інформаційний туристичний центр.

Про те, як Менщину робили туристичною, розповідає Вікторія Неруш.

Про ідею 

Розпочиналося усе з тренінгів в Чернігові. Ми взяли участь в проекті «Сильні локальні спільноти – ключ до успіху реформи місцевого самоврядування». Нас вчили не конкретно розвитку туризму, а скоріше активізації громадськості.

Інна Дудко та Вікторія Неруш

Після цього ми збиралися з однодумцями і шукали, що може зацікавити жителів та гостей Менщини. Виявилося, що такого є чимало, просто ми часто не помічаємо того, що поруч. Скільки у нас збереглося старовинних дерев’яних і кам’яних храмів. А природа яка!

Маємо цікаву історію, відомих земляків

Тож розробили кілька маршрутів, виклали все на папері й відправили наш проект на конкурс. Він увійшов до десятки кращих в Україні в 2017 році.

Оскільки конкурс – грантовий, то на реалізацію нашої ідеї отримали кошти. Завдяки цьому змогли надрукувати гарні буклети про туристичні маршрути, яскравий фотопутівник «Менщина. Приїдь, побач і закохайся». Організовували безкоштовні автобусні тури, збирали відгуки, щоб вдосконалити напрацьоване.

Про велосипедний туризм

Зараз уже відомими і популярними стали наші велосипедні маршрути. Якщо для Інни Дудко велосипед – звичний транспортний засіб, то для мене він став викликом. Це вже зараз і 50 кілометрів не страшні, а спочатку було важко.

 

За минулий рік ми зорганізували 15 велоподорожей по Менщині. Різної пори року – свої родзинки. У травні в Бігачі квітнуть конвалії. Протягом літа маємо змогу збирати лікарські трави. В Дягові живуть грузини-сировари. Окрім проведеної дегустації, нам ще й подарували два кілограму сиру. На хуторі Гай пасічник пригощав огірками зі свіжим медом. Господар кафе в Макошине грав для нас на акордеоні.

Завдяки отаким моментам стає унікальною кожна поїздка. Звісно, на велосипедних маршрутах трапляються і різні перешкоди, й поломки. Але ж можна і зупинитися, щоб помилуватися козенятами, квітами чи Десною. Для когось – це спорт, для когось – враження, а хтось просто любить перекусити на природі в гарній компанії.

Про гостей і висновки

Приймати гостей – це завжди відповідально. А ще більше переживань викликають візити гостей поважних, вибагливих, обізнаних.

Саме таких столичних мандрівників довелося зустрічати нам на менській землі. Туристична фірма «Колокрай» розробила за нашими підказками маршрут «Чернігівський ексклюзив», включивши відвідання визначних місць Менського району та туристичного комплексу в Бречі Корюківського району.

За декілька днів киян, бажаючих побачити ексклюзив по-чернігівськи, набралося два автобуси

У Менському районі гості мали можливість ознайомитися з творчістю нашого земляка Григорія Верьовки в Березнянському музеї, відвідати старовинні храми Домницького монастиря, у Волосківцях, Осьмаках, Бірківці, Блистові, Стольному. А через яку багнюку довелося пробиратися, аби побачити руїни Максаківського монастиря!

Родзинкою туру став обід з печі, приготований жителями Блистови: борщ, млинці, картопля, сало, перці, котлети, узвар… А завершили мандрівку гарною українською піснею, з якою їх зустрічали, розважали та проводжали Валентин Журавель та Олег Луцук – майстри зі Стольного.

 

Декілька висновків ми зробили для себе:

  • маємо туристичні об`єкти – це факт, але ще не маємо впорядкованих туристичних послуг;
  • тільки від’їдеш від Мени – відсутня туристична інфраструктура: туалети, питна вода, місця, де можна помити руки, присісти, аби перекусити

На прощання мандрівники обіцяли приїхати на Менщину знову, оскільки ще так багато чого не встигли побачити.

Про плани

Про гостинність і щирість наших людей можна розказувати багато. Нас скрізь зустрічали як дорогих гостей на свято. Я всім вдячна!

Але щоб розвивати туризм на Менщині, необхідно людям зрозуміти, що навіть конячці, яка катає туристів, потрібні сіно й овес. Тож за всі послуги треба платити.

А ще у нас виникла ідея створити настільну краєзнавчу гру «Пошук скарбу Гната Сахновського». Це, так би мовити, віртуальна мандрівка, в яку можна вирушити всією сім’єю. Цікаво і пізнавально.

Робота над створенням туристичної гри триває

Ми запрошуємо до співпраці вчителів-істориків, краєзнавців чи краєлюбів, які б допомогли наповнити гру цікавими запитаннями, фактами, ілюстраціями. І тих, хто порадить, в якому вигляді вона має бути. А ще меценатів та спонсорів, які допоможуть їй побачити світ.

Багато над чим ще потрібно працювати. Хотілося б, щоб наші земляки ставали активнішими учасниками розвитку Менщини, адже вона на це заслуговує.

 

Коментарі:

Останні новини