Нещодавно в корюківського міського голови Ратана Ахмедова лопнув терпець і він на підвищених тонах поговорив у соцмережах із гендиректором «Укрпошти» Ігорем Смілянським. Різкий тон діалогу в коментарях між двома керівниками спричинив один із постів головного поштовика, де він хизувався оптимізацією свого підприємства. І це все тоді, як 9 місяців не може зробити в Корюківці ремонт приміщення для своїх працівників. Де нині працюють місцеві поштовики та чи очікується їхнє виселення з автостанці.
Привід для відвертого діалогу
А все почалося після того, як генеральний директор «Укрпошти» Ігор Смілянський написав пост у мережі «Фейсбук», у якому йшлося про те, що коли він піде з посади, то напише книгу під назвою «Від рахівниць до штучного інтелекту».
Головний поштовик України вирішив похвалитися, що за час своєї роботи на цій посаді провів суттєву модернізацію підприємства, а також запровадив електронний документообіг. Тобто тепер паперову роботу багатьох спеціалістів у цій сфері замінили на штучний інтелект (ШІ) — 26 000 документів замість людей обробляє ШІ.
Ось, що він написав у соцмережі під постом Смілянського: «У який застосунок можна написати, щоб пришвидшити пристосування поштового приміщення в Корюківці. З серпня минулого року по сьогодні компанія з таким класним документообігом, зі штучним інтелектом, з бек-офісом без рахівниць не може ср…ні двері замість вікон вставити та щось пофарбувати…».
На що Смілянський дуже патріотично заявив, що «… зараз фарбування стін і наведення краси не є нашим пріоритетом. Першочергово спрямовуємо кошти на відновлення відділень після обстрілів для організації безперебійної роботи. Далі — наведення краси, заміна дверей, фарбування — за можливості».
Гадаєте, пан Ігор класно відповів? Ні. Невже він не знає, що його відділення в Корюківці було зруйноване під час ворожого обстрілу і вже дев’ять місяців тягнеться розв’язання питання з переїздом поштовиків в хороше приміщення податкової служби, про що домовились ще торік, одразу після дронової атаки…
Серпень 2025-го
Отож тут варто нагадати читачам, що торік у серпні ворог вночі поцілив по вежі в центрі Корюківки, зруйнувавши велике просторе приміщення Корюківського відділення Укрпошти, що розташоване зовсім поруч. За мить на місці облаштованих кімнат утворилися купи розбитої на друзки цегли, скла, меблів, оргтехніки.
Постраждала покрівля, стіни, майже все, що всередині, зокрема системи опалення й електрики. Далі там працювати було неможливо, а ремонтувати надто дорого — ніхто навіть не розглядав можливість відновлення розбитої будівлі. Вікна позабивали плитами, розчистили завалений двір, щось врятували з-під уламків всередині. В такому стані колишня будівля пошти стоїть і нині.
Там тісно, проте не вулиці ж! Є електричне опалення, освітлення, розташоване воно майже в центрі, що зручно. Там хороший під’їзд для поштових автомобілів, які щоранку вишиковуються, аби працівники завантажити необхідне: пресу та листи, пенсії, посилки, медикаменти, різні товари.
Все це розвозиться населеними пунктами, значна частина з яких розташована на кордоні з російською федерацією і постійно обстрілюється ворогом. Робота небезпечна, ризикована й складна. Місто взяло на себе оплату комунальних послуг, що коштує немало.
Найдорожче — електричне опалення. Тоді домовлялися, що це «переселення» на кілька місяців, поки Укрпошта підготує для роботи свого персоналу частину першого поверху в будівлі, котру податківці надають їй в оренду безплатно, за одну гривню в рік.
Минуло 9 місяців
Усю зиму пасажири в Корюківці мерзнули на вулиці, адже там, де вони зазвичай чекали на маршрутки й автобуси, — пошта. І це, безперечно, важливо. Позаяк Укрпошта є державним підприємством, то всі ремонтні роботи мали проводитися за визначеними правилами.
Так, у «Прозорро» вартість ремонту підприємство визначило в сумі приблизно 600 тисяч гривень. За ці кошти запланували підготувати для роботи кілька кімнат: пофарбувати всередині, дещо замінити й облаштувати під свої потреби. А також зробити два окремих входи в приміщення.
Двері будуть на місці вікон. Перші — виходитимуть на вулицю, другі — у двір. Біля них необхідно облаштувати територію, зробити сходи тощо. Але під вікнами, котрі доведеться демонтувати, встановлені батареї опалення, тож спочатку треба злити воду з системи, переробити її, прорізати отвори, вставити двері та вже далі — по плану.
На жаль, усе робилося Укрпоштою дуже неквапливо. Поки провели необхідні тендерні процедури й інше — розпочався опалювальний період, отож у систему не полізеш. Взимку виконали лише внутрішній косметичний ремонт і все застопорилося.
Лише зараз, коли 1 квітня завершився опалювальний сезон, вирішили починати щось робити з системою опалення. А чому не раніше, ще восени, коли було тепло? Натомість з редакційних джерел ми дізналися, що й у поштовиків є дедлайн: кінцевий термін для переїзду в нове приміщення — 30 квітня.
Мера можна зрозуміти
Ратан Ахмедов мовчки терпів, доки Укрпошта тягнула з усіма цими справами. Напевно, Ігор Смілянський розмірковував так: за шию не капає, люди можуть працювати, хоч умови й не дуже хороші, до того ж платити ні за комунальні послуги, ні за оренду не потрібно.
Натомість у мера своя арифметика. За ці дев’ять місяців місто за утримання приміщення, де розмістилися поштовики, сплатило з бюджету громади понад 200 тис. грн (оренда та компослуги). Крім цього, багато людей усю зиму змушені були мерзнути під будівлею, яка слугувала ще й пунктом обігріву на крайній випадок. А такі випадки цієї зими траплялися дуже часто.
Хвалебний пост головного поштовика про успіхи цифровізації його підприємства на тлі того, що за дев’ять місяців вони не спромоглися вставити двоє дверей, перевести своїх працівників у комфортне для роботи приміщення та не сидіти на шиї Корюківської громади, зачепив багатьох за живе.
Пан Смілянський мав би подякувати місту та корюківським платникам податків за підтримку, а не створювати видимість роботи й не розказувати про свої пріоритети людям, які живуть на кордоні з ворогом і щодня дивляться йому у вічі.
Своєю чергою голова Корюківської громади дякує всім рядовим працівникам пошти, які щоденно їдуть і йдуть до людей. За його словами, менеджменту компанії є на кого рівнятися.
Що зараз?
А нині в будівлі, куди мають скоро перебратися корюківські поштовики, встановили таки оті «ср..ні» двоє дверей. Правду кажучи, зробили все охайно, капітально, приємно подивитися. Нашим людям буде зручно ходити на пошту, а працівникам відділення комфортно працювати, вантажити автівки.
До їхніх послуг – кілька просторих відремонтованих кабінетів, вбиральня з водою та каналізацією, приміщення тепле, капітальне. Залишилося облаштувати вхід, передусім, зробити зручні сходи. Тож добре, коли все добре закінчується…
