Наприкінці травня медійники з п’яти прикордонних областей України мали змогу відвідати Тбілісі й розповісти грузинським друзям правду про те, що зараз відбувається в Україні. Сусіди.City знають, хто з українських журналістів побував у далекій сонячній Грузії.
Хто запросив українців у Грузію
Можливість узяти участь у конференції «Діалог стійкого громадянського суспільства та ЗМІ», яка відбулася 24 травня в Тбілісі, п’ятьом журналісткам із прикордонних областей України надала IREX in Ukraine (Рада міжнародних наукових досліджень та обмінів).
Ця організація була створена ще 1968 року Американською радою освічених товариств, Фондом Форда, Радою з соціальних наук та Державним департаментом США. Тривалий час IREX проводила наукові обміни між США та Радянським Союзом. А після його розпаду реалізувала проєкти з підтримки демократичних реформ.
Програми, котрі реалізує IREX, проводять обміни в галузі освіти, зміцнюють громадянське суспільство в країнах, які розвиваються, розширюють доступ до Інтернету та забезпечують навчання й підтримку журналістів і медіаорганізацій. IREX має офіс в Києві та активно працює над багатьма програмами.
«Розкажіть нам правду»
Коли я їхала в Грузію, то навіть не уявляла, як тільки в цій маленькій державі співчувають українцям! Усюди, де б не опинилася наша делегація, ми чули слова підтримки. Бачили, що грузини щиро співчувають нам і ненавидять рашистів.
Можливо це тому, що грузинський народ і на собі відчув «доброту» колишнього старшого брата, назавжди запам’ятавши звірства російських окупантів на своїй території під час російсько-грузинської війни 2008 року.
Українська дерегація в Тбілісі на мосту Миру
Бойові дії в Грузії тоді відбувалися в стратегічно важливому Південно-Кавказькому регіоні, і їх вважають першою європейською війною XXI століття. Конфлікт між Грузією та російською федерацією розгорівся у серпні 2008 року після того, як остання у військовий спосіб підтримала сепаратистські угрупування південної Осетії й Абхазії.
Гордій, але слабкій Грузії не вдалося подолати окупантів. ЇЇ примусили «до миру», війна тривала кілька днів, угоду про припинення вогню підписали 12 серпня. Тоді були знищені більшість грузинських сіл у Південній Осетії. Відбулася так звана етнічна чистка, про яку з жахом і болем неодноразово згадували в розмовах місцеві жителі.
Росія визнала незалежність Абхазії та Південної Осетії від Грузії 26 серпня, а уряд Грузії розірвав дипломатичні відносини з росією. Коли ми у Тбілісі слухали про грузинську війну, то розуміли: нічого не змінилося у тактиці агресивного диктатора путіна. Цей же сценарій він намагається втілити на українському Донбасі.
Згадуючи короткочасну, та дуже показову російсько-грузинську війну, відрадно, що сьогодні демократичний світ нарешті зрозумів, що таке росія і хто такий путін. А тоді, п’ятнадцять років тому, після відкритої агресії на території Грузії російські міжнародні відносини майже не постраждали, хоча війна переселила 192 тисячі грузинів і стерла з лиця землі цілі села.
Прогресивна частина грузинського суспільства не боїться підтримувати українців у нашій нелегкій боротьбі. На вулицях міста ми бачили українські прапори, вони висять на будинках, балконах. Часто чули щире «Слава Україні!».
На жаль, країна під прицілом рашистської пропаганди, що не можна не помітити. Вона, як кажуть, «не лоб», більш замаскована, проте грузинам намагаються вкласти в голову брехню, начебто демократичне європейське суспільство прагне втягнути Грузію у війну з росією. А цього, звісно, люди дуже бояться.
Саме тому, спілкуючись з місцевим населенням, українських журналістів часто просили розказати правду про війну в Україні. Говорили, що намагаються відстежувати ситуацію за допомогою телеграм-каналів, дивляться проукраїнські канали по телебаченню, постійно спілкуються з родичами та знайомими в Україні.
Цікаві зустрічі в Грузії
Українських журналісток хотіли почути. З цією метою нас запросили до представництва ЄС у Грузії та посольства Норвегії. Там ми розповідали про російсько-українську війну, в яких умовах у прикордонних регіонах виживають люди, працюють установи, бізнес, засоби масової інформації.
Іноземних друзів цікавило все, зокрема й те, як українці пережили окупацію та нині долають труднощі під щоденними обстрілами, допомагають одне одному. Кожна з представниць українських медіа повідала свою історію, сповнену болю та страждань.
Про Корюківську трагедію там не чули, як і багато де на Землі. Я розповідала про цю трагічну сторінку нашої історії, дарувала книги, за які дуже вдячна Корюківському історичному музею. Закордонних друзів вразила сміливість корюківчан, які голіруч вийшли зупиняти техніку окупантів на в’їзді з боку Наумівки у березні 2022 року.
Передала подарунок від молодіжного центру «КУБ» - футболку з написом «Танки їдуть заднім ходом» тимчасовому главі представництва ЄС у Грузії Асунсьон Санчес Руис. Пані Санчес сказала, що і футболку, і брелок з осколка російської ракети, що їй передала журналістка з Сумщини, збереже для свого маленького сина.
Вона хоче, щоби молоде покоління назавжди запам’ятало, що таке російська агресія і який сміливий український народ, котрий не побоявся вступити з у нерівний бій. І він обов’язково переможе.
Про те, що Норвегія всіляко підтримує український народ у боротьбі проти російської федерації, українським журналістам під час візиту до посольства Норвегії в Грузії розповів заступник голови місії Марко Солдич.
Нам удалося поспілкуватися про російсько-українську війну і про те, як важливо документувати злочини російських окупантів, писати про війну і наших людей попри непрості умови, в яких працюють сьогодні українські медіа, особливо на прикордонних територіях.
Українська панель
У день конференції українські журналісти були в зоні особливої уваги. З нами записували інтерв’ю, активно спілкувалися представники грузинських ЗМІ. Нам було дуже цікаво дізнатися, з якими викликами, зокрема фінансовими та психологічними, зіштовхуються у своїй повсякденній роботі грузинські партнери, в яких умовах працюють засоби масової інформації.
З українськими журналістами записували інтерв'ю
Про все це говорили під час конференції. Та найемоційнішим моментом стала українська панель, коли всі п’ять наших журналісток розповідали свої історії. Треба сказати, грузини плакали разом із нами. Емоції просто зашкалювали. І те, що грузинські колеги нас підтримують, хочуть допомогти, чим можуть, а також щиро співчувають і радіють нашим успіхам — неймовірно.
Грузинські колеги розповіли про виклики, з якими зіштовхуються у своїй роботі
Ми їхали з Грузії у піднесеному настрої, з великим бажанням боротися й обов’язково перемогти у цій несправедливій війні. Ми маємо довести всьому світу, що Україна незламна, сильна, згуртована. А те, що зараз відбувається у нашій країні — не може більше бути ніколи й ніде!
