Менянин Юрій Андрієнко – людина компанійська, має багато друзів. І вміє берегти дружбу через роки. Саме тому, не вагаючись, подався провідати хворого колишнього колегу, з яким багато років тому починав свою педагогічну роботу. Їхати Юрію Миколайовичу довелося у Крим. Не злякався, хутко склав валізу – і вперед.
Наче й боязко, але зважився
– Після окупації Криму я вже вдруге там побував, – каже Юрій Андрієнко. – Три роки тому, у 2016-му, їздив на ювілей до колишньої колеги. Наче й боязко було, однак зважився і не пошкодував, поїздка вдалася. А це знову вирішив провідати давнього товариша, він нині дуже хворіє. З Кримом у мене особливі стосунки. Туди я вперше після інституту потрапив за розподілом на роботу в школу, там зустрів свою дружину й матір моїх дітей.
Юрій Андрієнко: «Крим мене завжди як магнітом притягує»
З Мени добиратися досить зручно: прямим мінським потягом Юрій Миколайович дістався до Новоолексіївки, а там винайняв таксі до Джанкоя за 700 рублів (це близько 330–340 гривень). Але аж три години довелося простояти на митниці.
Картоплі й сала не можна
– Наші прикордонники допитувалися, чи не везу багато алкоголю, – ділиться враженнями Юрій Андрієнко. – А як же без гостинця? Мав при собі пляшку української горілки, пропустили. Віз ще дві півлітрові баночки грибочків, шмат сиру, ковбасу сирокопчену – магазинну, запаяну в плівку. Ніде не написано, що можна провозити, чого ні. Навмання все. Але проблем не виникло, росіяни з моїми гостинцями теж пропустили. Хоча вони забороняють провозити картоплю, сало. Вимагають, щоб м’ясні продукти були у заводській упаковці.
А найбільше уваги на тому боці приділяють паспорту гостя з материкової України. Документ Юрія Миколайовича дуже прискіпливо вивчали. І нігтями фото шкребли, і ліхтариком присвічували – перевіряли, чи не переклеєна світлина.
Ціни і зарплати
На півострові – автономний мобільний зв’язок, тобто сигналу ні українських, ні російських операторів навіть у роумінгу там нема. Послуги мобільного зв’язку досить дорогі.
Кусаються і ціни на харчі. Поїсти у кафе – до 300 рублів за комплексний обід, дорогі продукти на базарі (помідори – по 80–90 рублів, черешня – до 250 рублів за кілограм). А от пальне відносно дешеве – по 43–46 рублів за літр бензину (нині курс рубля до гривні становить 2,1–2,2).
Продукти в Криму не дешеві
Педагоги, котрі встигли вийти на пенсію ще до 2014 року, живуть непогано, отримують достойну пенсію.
– Моя знайома, у якої я три роки тому гостював на ювілеї й заїхав нині знову, має квартиру. І 18 тисяч рублів щомісяця, ще й онукам допомагає грошима. Але її колеги, котрі вийшли на пенсію вже після окупації, десь до десяти тисяч усього отримують. Проте там, у Криму, діє правило: якщо педагог відпрацював 30 років, гарантовано отримує гроші за вислугу і може надалі працювати й отримувати зарплату. Вислуга – трохи більше дев’яти тисяч рублів, зарплата – близько десяти тисяч.
Кримські реалії
За словами Юрія Андрієнка, нині в Криму багато будують, в основному стратегічні об’єкти. Магістраль «Таврида» від Керчі через Сімферополь до Севастополя, капітальний ремонт Кримської залізниці – повністю переклали рейки, шпали, новенький автовокзал у прикордонному районі. Мабуть, усе це, аби заохотити туристів.
– У Криму, до речі, багато російських відпочивальників, машину ніде поставити, – каже Юрій Андрієнко. – А от автівку з українськими номерами побачили лише один раз. Мною, як гостем з материкової України, ні разу не зацікавилися, не підходили перевіряти документи. Можливо тому, що в юрбі народу в шортах і шльопанцях я не виділявся, не привертав уваги.
І це теж кримські реалії
Близько тижня погостювавши в Криму, скупавшись у морі й набравшись вражень, Юрій Андрієнко вирушив додому. Назад вирішив через митницю йти пішки – так набагато швидше, упорався за годину. Щоправда, довелося пектися на сонці.
І цього разу вивертав багаж і показував, що везе. Росіяни вимагали: «Витрушуйте валізу, хочемо побачити дно». Українці ж особливо цікавилися, чи не везе назад російські рублі, чи не взяв кримського вина на продаж.
