Нещодавно міські депутати прийняли нову редакцію Переліку вулиць і провулків населених пунктів Корюківської міської ради. У процесі перейменування об’єктів топоніміки, що мають назви, пов’язані з країною-агресоркою, змін зазнали двадцять вулиць і провулків у селах і тринадцять — у місті.
Як не стати жертвою пропаганди
Зрозуміло, що найбільше вулиць і провулків у Корюківці — 110. Народні обранці не вперше змінюють їхні назви. Проте раніше «декомунізували», а тепер «дерусифікують» об’єкти топоніміки.
Спочатку канули в лету вулиці Карла Макса, Радянська, Кірова, Леніна, Колгоспна та інші, назви яких нав’язували ідолів радянського періоду. Тепер же Україна позбувається всього, що нагадує про ворога — росію. І останнє для декого з наших людей стало неабияким випробуванням.
Запитання на кшталт: «а що вам зробив Гагарін, Пушкін, Кошовий і т.д» можна було почути як від молоді, так і від літніх людей. Навіть попервах точилися активні дискусії, особливо серед містян у соцмережах в Інтернеті, коли люди намагалися відстоювати то одну, то іншу назву.
Зрештою, все більше громадян почали займати державницьку позицію. Адже зрозуміло: якщо російські (радянські) пропагандисти так настирливо, десятиліттями, нав’язували нам своїх героїв — значить, вони знали, навіщо це робили.
Існував затверджений москвою перелік дозволених назв об’єктів топоніміки, де були в основному: Гагаріна, Московська, Пушкіна, Лермонтова, Єсеніна, Горького, Матросова та подібні. Й робилося все з однією метою: знищити нашу українську ідентичність.
Тобто все те, що вирізняє українську людину, українську спільноту, українську культуру з-поміж інших аналогічних об'єктів. Російські пропагандисти намагалися попри все створити штучну націю: єдиний народ, якому має подобатися усе руське.
На жаль, наслідки багаторічного впливу російської пропаганди наче руйнівна цвіль вразила багатьох українців. Таким людям важко відмовитися від того, у що вірили майже все життя, й почати, наприклад, говорити рідною мовою, співати українських пісень. Нарешті — мислити по-українськи. І якщо до повномасштабного вторгнення російських окупантів хтось думав, що росія — сила, в росії — краще, то сьогодні таких набагато менше.
Наше суспільство толерантно ставиться до різних точок зору. І якщо певні особи просто так думають — це жертви пропаганди. Та коли хтось відверто прославляє росію, котра напала на нашу країну, підтримує агресора — це вже злочинні дії. І за них доведеться відповідати перед законом.
Як змінилися назви вулиць у Корюківці
У місті Корюківка вулицю Гагаріна з провулком перейменували на Академіка Корольова. Вулиця Єсеніна матиме назву Володимира Барвінка, З. Космодем’янської — Софії Русової, Кошового — Гетьмана Самойловича, Маяковського — Гетьмана Полуботка. Вулиця Мічуріна з провулком тепер матиме назву, що пов’язана з історією міста — Бутівська.
Вулиця Пушкіна з провулком називатиметься Василя Стуса, Суворова з провулком — Січових Стрільців, Чехова — Василя Симоненка. Вулицю Лермонтова перейменували на В’ячеслава Чорновола, Чкалова — на Академіка Вернадського, Червонохутірську — на Гетьмана Мазепи, а Воїнів Інтернаціоналістів — на Сіверських воїнів.
Як змінилися назви вулиць у селах
Вулицю Гагаріна в Білошицькій Слободі, Маховиках і Озередах перейменували на Леоніда Каденюка, в Олександрівці — Академіка Корольова, в Забарівці — Миколи Заборовського, Прибині — Генерала Рябця, Савинках — Івана Савича, Костючках — Шевченка.
У Наумівці замість вулиці Орловського буде Михайла Грушевського. Вулиця Кошового в Домашлині матиме назву Левка Лук’яненка, а в Костючках — Олександра Довженка. У Перелюбі вулицю Горького перейменували також на Олександра Довженка.
У Білошицькій Слободі замість вулиці Чкалова буде Івана Франка, провулку Попудренка — Гетьмана Мазепи, Пушкіна — Хуторець. У Прибині вулиція Інтернаціональна змінилася на Олександра Довженка, у Рейментарівці Туніка — Віталія Розстального, у Сядриному Пушкіна — Василя Стуса, у Сахутівці Матросова — Софії Русової, а замість Десняка буде Віталія Верещаки.
Цінуймо демократію
Україна з усіх сил бореться за незалежність, демократичний розвиток суспільства. Росія ж — лишається країною з дикторським режимом, де людям забили голову пропагандою та за найменший прояв свободи мислення кидають за ґрати. Такий режим і в білорусі.
Що кажуть наші родичі у цих країнах? Одиниці набираються хоробрості й свідомо засуджують російську агресію стосовно України. Решта ж або сидить нишком, або нас ще й звинувачує. Та час, коли хтось когось намагався переконати, минув. Єдине, чого ми прагнемо усім серцем — звільнити нашу землю від російської нечисті, відбудувати знищене та пошкоджене, залікувати тілесні й душевні рани.
Українське суспільство має стати єдиним, сильним, демократичним, чесним і відкритим. В Україні люди вільно дихають, відверто висловлюються, мають свободу вибору. Це найбільші цінності, за які сьогодні гинуть і втрачають здоров’я наші славні захисники й захисниці, страждають мирні жителі, у яких війна вкрала дах над головою, роботу, спокій. Про це повинен пам’ятати кожен громадянин нашої країни.
