Крім того, що любить займатися городництвом, жінка ще й відповідну освіту має. Тому й урожаї стабільні та приголомшливі. Як їй це вдається, хто допомагає та які має секрети агротехніки, розповіла Сусідам.City Тетяна Олещенко з Покровського.
Навчилася вирощувати і переробляти
Народилася Тетяна у Сосниці, її батьки родом з Покровського, де й прожили-пропрацювали усе життя. Батька вже вісім років як немає. А мама, Віра Михайлівна, й досі – берегиня родинного гніздечка. Тут і розгорнули свою сільськогосподарську діяльність Тетяна з 18-річним сином Дмитром, який в усьому їй допомагає.
Уже чотири роки як працює вона в головному управлінні Держпродспоживслужби в Чернігові. А на вихідні вертається до Покровського та швидко дає усьому лад. Роботи вистачає: підв’язати, попасинкувати, обробити від хвороб та шкідників, підживити, зібрати урожай, зробити заготовки на зиму.
– Після закінчення Менської гімназії вступила до Борзнянського радгоспу-технікуму на спеціальність «технік-технолог переробки плодів та овочів». Після цього працювала, народила сина, – розповідає Тетяна. – А згодом на базі Борзнянського технікуму відкрився Сумський національний аграрний університет і я заочно його закінчила, отримала ще й спеціальність «агрономія».
Її батько, Олександр Панкратович, мав старшого брата, до якого їздив у гості до Казахстану, а потім захоплено розповідав про тамтешні теплиці, як там вирощують овочі і на цьому заробляють. Зацікавлював сортами й їхніми якостями. Згодом (24 роки тому) батько побудував Тетяні парник, теплицю. І так ця справа захопила її на все життя.
Та щоб був результат, потрібні бажання і любов до того, чим займаєшся. А Тетяні ще й отримана освіта допомагає.
– Прекрасні сорти голландської селекції. Завжди урожайні. І смакові якості, наприклад, огірків і буряків набагато кращі за наших. А от помідори найкращі українські. Якщо на консервування чи на томатний соус, то наші прекрасні сорти. А на квашення краще брати голландські, – ділиться досвідом жінка. – Та, як і в усьому, є й різні недоліки.
Білий баклажан «Анатолій»
Наразі найбільша любов серед овочевих – це цвітна капуста. Захоплюється Тетяна вирощуванням броколі, огірків, помідорів. Але любить і всі інші культури. На її думку, у кожної господині на городі має бути наявний увесь асортимент овочевих. Звісно, деякі культури примхливі й за ними потрібен дбайливіший догляд. Та якщо знати і дотримуватися правил агротехніки, то будете з урожаєм.
– Баклажан треба обов’язково пікірувати, тоді він встигає зав’язатися і дати плоди. Якщо купите розсаду в тих, хто займається цим промислово, то вона, перенасичена підживленням, на вигляд буде гарна, а от урожаю не гарантує, – розповідає Тетяна.
Чим більше стресів за час вегетації отримує овоч, тим менша урожайність. Баклажан – південний овоч, тож любить тепло. Потрібно берегти від холодів. Поки розсада йде у ріст, Тетяна підживлює її настояним курячим послідом або гуматом натрію, гуматом калію. Центральний стовбур баклажана бажано пасинкувати. Як і перець та помідори.
Від колорадського жука та інших шкідників вже п’ятий рік жінка застосовує біопрепарат «Актофіт». Він тримається тільки добу, під час перевірки через добу після обробки препарат у продукції не виявляється. Тож через два-три дні можна вживати фрукти-овочі без будь-якої шкоди для організму. У звичайних інсектицидів термін очікування 10–14 днів. Оброблювати ж перед висадженням кореневу систему розсади тими препаратами, якими перед висадженням оброблюють картоплю, категорично не можна.
– Цієї весни колишня одногрупниця, що працює в інституті, знаючи моє захоплення екзотичними овочами, презентувала насіння білого баклажана, – розповідає Тетяна Олещенко. – Оце, каже, новий сорт, називається «Анатолій», у нас вони на дослідній ділянці були, дуже сподобалися, посій, не пошкодуєш. Я й не пошкодувала.
Мамині помідори, синова пасіка
А ще до неї потрапило насіння чорних помідорів. В Америці такі чорні сорти спеціально вирощують, бо вони виводять радіонукліди. Розсада міцна, стебло гарне. І смакові якості дуже високі. А разом з білими баклажанами чорні помідори дуже гармонічно виглядають.
Загалом Тетяна Олещенко відібрала й вирощує сортів до 20 помідорів, які їй дуже подобаються. Переважно української селекції. На городі стебел 400. Тож і самим вистачає, і з сестрою, що живе в Ірпіні, ділиться екологічно чистою продукцією.
Коли Діма перейшов до дев’ятого класу і сказав, що піде вчитися на пасічника, навесні купила йому першого вулика. І обом сподобалося. Спільно опанували цю справу, тепер мають сім бджолосімей. Планують розширити до десятьох, аби зареєструвати пасіку, бо тоді матимуть підтримку держави.
– Ранньоквіткового меду цьогоріч вийшло мало. Сіяли фацелію, тож трохи маємо квітково-фацелієвого. І соняшникового зібрали, – розповідає жінка.
Багато ще планів має господиня. Та жаліється, що в добі не вистачає ще хоча б годин 12. Згадує бабусині слова, що людині потрібно мати ремесло й освіту. Так і вийшло у Тетяни Олещенко – займається тим, що до душі, і за освітою.
А три роки тому Тетяна Олександрівна закінчила ще й Чернігівський національний технологічний університет, де здобула магістра державної служби за спеціальністю «державне управління». У цьому ж виші тепер син Дмитро навчається агрономії, на вихідних практикуючись удома.
