Проблема домашнього насильства зазвичай сприймається «не для вух» під час родинних застіль, зустрічей із друзями чи розмов з колегами. Бути приниженою чи приниженим, ображеним чи, не дай Боже, побитим у родині є справою звичайною. Хто у такій ситуації може прийти на допомогу: вислухати, заспокоїти, розрадити? Якщо не найрідніші, то з ким можна обговорювати цю тему?
Чи можна знайти захист у Мені
У глобальних масштабах все на вигляд досить сплановано й організовано. А що робити, коли ти перебуваєш у такому невеличкому містечку, як Мена? Хто тут може першим прийти на допомогу?
Щоб не сталося гіршого, слід звернутися до правоохоронних органів. Тобто найперше зателефонувати до поліції на номер 102. Або прийти в поліцію особисто, щоб черговий прислав на місце події найближчий наряд.
Допомогу можна також отримати, звернувшись до центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (Мена, вул. Семашка, 8, телефони: (04644) 3-10-07, (04644) 2-11-33), служба у справах дітей (Мена, вул. Героїв АТО, 6), сектору сім’ї, молоді та спорту міської ради (Мена, вул. Армійська, 1).
Звернення необхідно подавати письмово на ім’я керівника із зазначенням своїх повних даних (прізвище та ім’я, місце проживання, контактні телефони). У ньому коротко та чітко вкажіть усі обставини справи та висловіть конкретну вимогу стосовно наслідків заяви. Наприклад: «Прошу притягнути винних осіб до відповідальності». Слід подавати факти, що можуть бути підтверджені документально чи іншими об’єктивними доказами. Звернення бажано надсилати рекомендованим листом.
Що може поліція
Поліція розглядає повідомлення про вчинення насильства в сім’ї або реальну загрозу його вчинення. Поліцейський наряд має виїхати на місце конфлікту в кількості не менш ніж два працівники. Поліцейські зобов’язані:
- прийняти заяву, роз’яснити права, задокументувати факт правопорушення, зібрати характеризувальний матеріал на кривдника (спосіб життя, характер, поведінка в побуті, вживання спиртних напоїв, схильність до насильницьких проявів тощо)
- поставити його на профілактичний облік, винести кривднику офіційне письмове попередження про неприпустимість учинення насильства в сім’ї
- скласти адміністративний протокол за статтею 173-2 КпАП, заповнити спеціальну картку обліку факту скоєння насильства в сім’ї та у триденний термін направити її до органу місцевого самоврядування
У випадках скоєння насильства в сім’ї щодо неповнолітнього чи за його присутності – ще й до служби у справах дітей. Якщо кривдник уже перебуває на обліку за вчинення насильства в сім’ї, йому виноситься захисний припис, який погоджується з начальником відповідного органу Національної поліції і прокурором району.
За інформацією Менського відділення поліції, порівняно з 2019 роком у 2020 році значно зросла кількість викликів поліції з приводу сімейного насильства – з 180 до 313. До відповідальності за статтею «Вчинення домашнього насильства...» притягнуті 47 осіб, 42 винесено приписи. Четверо дітей вилучені з сімей.
Терпіти чи рятуватися: що радять психологи
Начальниця психологічної служби Головного управління поліції в Чернігівській області Оксана Полегешко розповіла Сусіди.City про наслідки насильства в сім’ї не лише для жертви, а й для кривдника та суспільства загалом.
Залежно від виду домашнього насильства його наслідки для потерпілих варіюються від фізичної інвалідизації, хронічних проблем зі здоров’ям, важких психічних порушень до фінансової скрути та нездатності встановлювати здорові стосунки.
– Для того щоб захиститися, людина повинна вміти розрізняти: де здорові стосунки, а де ознаки насильства, – пояснює Оксана Полегешко. – Наприклад, психологічне насильство часто більш приховане. Воно проявляється в постійному контролі – з ким спілкується партнер, перевіряються його соцмережі, мобільний телефон тощо. Сюди ж належить й економічне насильство.
Щодо дитини батьки вчиняють психологічне насильство, коли підганяють її під певні стандарти, обирають коло спілкування, контролюють захоплення. Ніби жартома принижують дитину. Таке насильство призводить до невпевненості, нав’язаного почуття провини.
Зазвичай таке насильство має циклічний характер: спочатку відбувається назрівання конфлікту, який починається в словесній формі і переходить на фізичну, коли застосовується сила. Через певний час відбувається затухання. Тиран відчуває провину і старається її залагодити, жертва прощає кривдника. І так до наступного конфлікту.
Із таких стосунків важко вийти. Часто фізичне насильство стає частиною сімейного укладу, який передається з покоління в покоління. Агресія спрямована на партнера, але проявляється на дітях. Вони стають своєрідним «громовідводом» і страждають від цього. Зазнаючи фізичного насильства з дитинства, така людина часто сама стає агресором. У школі вона цькує інших дітей, а створюючи сім’ю, поводиться як тиран. Механізм цього простий – агресія накопичується і має знайти вихід.
Треба не боятися
За даними Міністерства юстиції України, жорстокість у сім’ї у більшості випадків є причиною конфліктів підлітків із законом. Половина дітей, які були свідками насильницьких дій над своїми матерями, схильні до вживання наркотиків і алкоголю та в шість разів частіше намагаються скоїти самогубство.
Украй згубно як на фізичному рівні, так і на психологічному на людину діє сексуальне насильство. Найчастіше від нього страждають дівчатка у віці до 18 років. До того ж кривдниками є не сторонні особи, а члени сім’ї. В більшості випадків дорослі знають про це або здогадуються.
Зазвичай своїми стражданнями дитина передусім ділиться з матір’ю. Якщо ж мати ніяк на це не реагує, дитина замикається в собі і взагалі ні з ким не наважується про це заговорити.
Жертви сексуального насильства в сім’ї найчастіше залякані. Кривдники зв’язують дитину почуттям провини, погрозами заподіяти шкоду комусь із близьких, якщо вона розповість про насильство. Наслідками пережитого сексуального насильства є постійне почуття вини, страху, самотності і незахищеності.
За даними Міністерства юстиції України, 65% тих, хто займається проституцією, пережили сексуальне насильство в дитинстві. За даними ВООЗ, кожна четверта доросла людина зізнається, що у дитинстві зазнала фізичного насильства. Одна з п’яти жінок і один із тринадцяти чоловіків пережили сексуальне насильство в дитячому віці.
– Треба не боятися звертатися по допомогу. Слід зрозуміти, що сімейне насильство – поширена проблема, і ви не залишитеся з нею наодинці. Ви точно знайдете однодумців та вихід із будь-якої ситуації, – підсумовує Оксана Полегешко.
