Цього року в Чернігові працював лише один цілодобовий пункт обігріву. Торік таких пунктів було шість і працювали вони в усіх лікарнях Чернігова. Цієї зими їх закрили через пандемію коронавірусу. Єдиний у місті намет встановили на території недержавної організації «Центр соціальної адаптації бездомних та безпритульних» у центрі міста. Його відкрили 15 січня, коли температура повітря була вже 16 градусів морозу, а згорнули на початку березня, попри те, що ще була мінусова температура. Як бездомні переживають карантин на вулицях міста – читайте у нашому матеріалі.
Ходив вночі, щоб не замерзнути
О дев'ятій ранку на вулиці Доценка в Чернігові помічаю бездомного чоловіка, який відбирає бляшанки зі сміттєвих баків. У лівій руці тримає бублика, якого знайшов у одному з пакетів. Андрію 47. Він високий і худий, одягнений у сіру куртку, брюки, чорні черевики і шапку. Під курткою у нього два теплих светра. Ця зима була для нього особливо важкою: через обмороження йому ампутували два пальці на нозі.
Андрій народився в Білорусі, але згодом переїхав з батьками в Чернігів. Він закінчив школу і вивчився на монтажника радіоелектронної апаратури, а в 24 скоїв розбій і опинився у Харківській тюрмі.
– А я прийшов на 10 місяців раніше закінчення терміну відбування покарання. Тітка знищила всі мої документи: свідоцтво про середню освіту, диплом, паспорт. Квартиру продала. Зараз живе в Калінінграді в Росії, – розповідає чоловік.
Останнього разу Андрій їв 24 годину тому. Пригадую, що у моїй сумці плов, який взяла з собою на роботу. Пригощаю чоловіка їжею, але приборів у мене немає:
– А у мене з собою є ложка, вона завжди у внутрішній кишені куртки. Поруч із інструментами.
– З якими інструментами?
– Скальпель, викрутка, ліхтарик. Я ж і вночі ходжу. Вночі темно. Ходжу всю ніч, щоб не замерзнути… Буває виганяють мене з під’їзду. А я охайний, ніколи там не смічу. Інколи питають: «Чого лазиш по смітниках?» Та хіба я лажу? Я працюю. Час від часу підходять і дають гроші. Мені стає ніяково, а люди наполягають. «За що?», – питаю. А вони відповідають: «Просто так. Купіть собі щось».
Коли в сусідньому супермаркеті списують товар, Андрію дістаються тістечка і торти. Але найбільше він радіє знайденим на смітнику кросвордам. Андрій не вживає спиртного і не курить, бо має гіпертонію. Коли вдається знайти і здати метал, усі гроші витрачає на свіжий хліб, мазь і бинти, щоб обробити рани.
Каже, що лежав у снігу біля баків, просив людей, щоб допомогли піднятися, але ніхто не зупинявся. Потім хтось з перехожих викликав поліцію, а ті – швидку. Так Андрій опинився в опіковому відділенні обласної лікарні. Пальці довелося ампутувати.
– Опікове було переповнене, пальці відрізали, шви зняли і виписали, – згадує Андрій.
Того дня в опікове відділення обласної лікарні потрапили дев’ятеро людей з обмороженням кінцівок. Четверо з них були бездомними.
– Наслідки обмороження – інвалідизація. Вони стають інвалідами 1–2 груп, такі рани важко загоюються після відмороження, – каже завідувач опікового відділення Віктор Яременко.
Однак начальник екстреної допомоги Чернігова Ігор Даниленко каже, що статистики щодо кількості викликів швидкої до бездомних немає. Андрій знає, що бездомним можна харчуватися в пункті обігріву, який встановлюють на території центру соціальної адаптації бездомних та безпритульних на вулиці Святомиколаївській в районі Червоного мосту. З його слів, на хворих ногах дістатися туди важко, та й він не впевнений, що його приймуть там без документів.
Один на все місто пункт обігріву
Намет для цілодобового обігріву простояв на Святомиколаївській півтора місяці. Зігрітися та отримати гарячу їжу до нього цієї зими прийшли близько тисячі людей. За словами начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій міськради Григорія Годуна, у 2018 році пунктами обігріву в місті скористалися 617 людей, а 2019-го – 277. Цьогоріч намет згорнули в кінці березня, попри те, що мінусова температура вночі трималася.
За словами директора ГО «Центр соціальної адаптації бездомних та безпритульних» Миколи Романова, закрили єдиний пункт обігріву на території центру, бо з березня туди стало звертатися все менше людей. Наразі на весь Чернігів для бездомних працює лише один притулок. Там живе 19 людей.
У закладі можна не лише помитися та випрати речі, а й відновити документи за підтримки соціальних працівників, отримати направлення на проходження медичної комісії. За словами директора центра Миколи Романова, відсутність документів у бездомного не є перешкодою для перебування його в центрі:
– Усі, хто хотів залишитися, залишаються після проходження медичного обстеження. Не залишається той, хто любить випити, або не хоче працювати, або просто не хоче залишитися.
За словами пана Миколи, деякі чернігівці підтримують центр для безпритульних – приносять консервацію, крупи, хліб та одяг
– Знаєте, хтось проходить повз безпритульних, відвертається. От як, наприклад, від людей з інвалідністю, щоб до нього це не пристало. Не пристане. Треба допомагати іншим, – переконаний Микола Романов
За словами Юрія Ліфансе, голови Спільноти святого Егідія, яка допомагає бездомним у столиці, пункти обігріву мають відкриватися з розрахунку кількості населення міста:
– Вони повинні бути в різних місцях у пішохідній доступності. Їх відсутність – проблема соціальна, тому саме департаменти соціальної політики повинні цим займатися. Бо Державна служба з надзвичайних ситуацій розгортає свої палатки, коли на вулиці мінус 15.
Спільнота святого Егідія допомагає бездомним у Києві вже 20 років. Вони годують людей кілька разів на тиждень в різних районах Києва. А нещодавно своїми силами відкрили притулок для бездомних чоловіків. Юрій Ліфансе стверджує, що цієї зими на вулицях Києва загинули 66 людей, з них 44 були бездомними:
– Вони загинули тому, що ніхто не звернув уваги, що взимку посеред снігу лежить людина. Щоб вирішити цю проблему, потрібні зусилля всіх людей, не тільки влади. Влада повинна спрямовувати, підтримувати, ініціювати, але це залежить від міста, тобто, від самої громади. Потрібно звертати увагу на те, що хтось ночує на вулиці. На те, що хтось може замерзнути. Не виганяти людину, яка зайшла в під’їзд зігрітися.
Бездомним допомагають менше
Координатор спільноти Української волонтерської групи в Чернігові Михайло Ковальов передав у центр для безпритульних 21 медичну аптечку, яку сформували за рекомендацією фельдшера швидкої допомоги. Гроші на них збирали в соцмережах від початку пандемії. За рік люди пожертвували на ініціативу 7 800 гривень. До ящиків із медичними препаратами вклали також інструкцію щодо виклику швидкої та дій при пораненнях.
– У бездомних найменше можливостей отримати допомогу. При цьому позакривалися усі місця, де вони могли перечекати негоду чи взагалі отримати якусь допомогу. У людей також стало менше грошей, щоб допомагати їм, тому ми вирішили допомогти саме бездомним, – говорить Михайло Ковальов.
– Безпритульні – категорія, яка є одним із факторів розповсюдження коронавірусу й ряду соціально небезпечних захворювань. Тому зараз перед проживанням у нашому центрі вони проходять обов’язково медичне обстеження на туберкульоз, шкірно-венерологічні захворювання, експрес-тест на ковід, – говорить соціальний працівник центру соціальної адаптації бездомних Андрій Кошарний. – Звертаються до центру для бездомних і після випадків обмороження та ампутації.
Офіційної інформації про те, скільки бездомних ночують на вулицях Чернігова, немає. Заступниця директора Департаменту соціального захисту населення Чернігівської ОДА Інна Снегерьова сказала, що таку статистику вони не ведуть. Начальниця пресслужби Чернігівської міської ради Наталія Чусь повідомила, що не володіють такою інформацією і в міській раді.
– У нас є приблизні оцінки щодо кількості бездомних. Але точної офіційної статистики немає. Так само немає комплексної допомоги бездомним. Мені здається, що й дискусії щодо цієї проблеми теж нема. Багато у нас було центрів для обігріву, а залишився тільки не державний. Він відкритий громадською організацією. Бездомним, окрім цього центру, взагалі не було б де перечекати негоду, а минула зима була дуже жорстка, – каже Михайло.
