Війна, яка відгриміла майже 80 років тому, мала велику кількість різноманітних символів. Сьогодні в суспільстві побутує неоднозначне ставлення до окремих із них. Але автомобіль ГАЗ-АА (більш відомий як «полуторка») беззаперечно надовго залишиться одним із атрибутів тих буремних подій. Поштовхом до згадки про нього стало одне фото, яке приніс до редакції менянин Михайло Фесюн.
З історії легендарного авто
Михайло Фесюн народився в Загорівці, але вже майже 40 років живе в Мені. Більшість старших містян знають його як керівника АТП-24036. До редакції пан Михайло завітав, щоб поговорити про автомобіль, зображений на одному з фото.
Автомобіль ГАЗ-АА в народі після війни іменували «трудівником перемоги». Навіть обридлий усім штамп «легендарний» не може досить точно охарактеризувати цю вантажівку. Наймасовіший автомобіль Радянського Союзу, перший серійний автомобіль Горьківського автозаводу.
Автомобіль використовували в роки перших п’ятирічок, а потім на відбудові народного господарства і зруйнованих війною міст. Витримала вантажівка і тяготи Другої світової. «Полуторка», знайома кожному хлопчику з фільмів і книг, стала таким самим символом війни, як танк Т-34, «Катюша» і трилінійка.
Автівка виявилася настільки живучою, що окремі екземпляри ГАЗ-АА і ГАЗ-ММ експлуатувалися аж до 70-х років. Потім вони списувалися і відправлялися в металобрухт. Але деякі екземпляри удостоювалися честі бути піднятими на постаменти перед воротами автопідприємств, на під’їздах до річкових переправ.
З постаменту – на парад
В автопарку в Мені автомобіль ГАЗ-АА встановили в шістдесятих роках минулого століття на честь воїнів-автомобілістів, які пройшли дорогами війни. Ініціатором встановлення став тодішній начальник підприємства Владлен Антипов – офіцер-фронтовик, орденоносець, у званні капітана та двома орденами Слави повернувся з фронту.
На той час на підприємстві налічувалося близько трьох сотень працівників. Понад 20 із них набували водійського досвіду на фронтових дорогах. Після того, як 1984 року Владлен Антипов вийшов на заслужений відпочинок, підприємство очолив Михайло Фесюн.
– З початку 1985 року країна стала активно готуватися до відзначення 40-річчя Перемоги, – розповідає Михайло Пилипович. – Тоді я і запропонував залучити ретро-автомобіль під час святкової демонстрації 9 травня в Мені. Для цього авто слід було зняти з постаменту і відремонтувати.
Тому взятися за реставрацію вантажівки доручили досвідченому водію-фронтовику Якову Тапесі. За тиждень до святкування автомобіль був уже на ходу.
Вантажівка стала своєрідною родзинкою під час святкової ходи. Їй надали почесне місце на чолі колони. Всі, хто стояв обабіч центральної менської вулиці, були вражені побаченим, у людей старшого покоління на очах виступали сльози.
– Тодішній перший секретар райкому партії Павло Сич наступного дня зателефонував мені, – ділиться спогадами Михайло Фесюн. – Подякував за ідею, за те, що доклали всіх зусиль для її реалізації.
Менська «полуторка» в Чернігові
Після святкування автівка стояла в гаражі автопарку і чекала на те, що за нагоди про неї згадають знову. Звістка про те, що в Мені відремонтовано ГАЗ-АА, швидко поширилася теренами області. Одним із перших про це дізнався тодішній начальник обласного управління автотранспорту Олександр Середа.
– У той час біля Чернігова, в районі села Шестовиця, спорудили міст через Десну, – каже Михайло Фесюн. – Комусь спало на думку, що непогано було б біля нього встановити на постаменті наше авто. Олександр Середа особисто прибув до Мени, щоб забрати і доставити машину до обласного центру.
За словами Михайла Пилиповича, останній раз побачити раритетну автівку йому вдалося у 1995 році. Саме тоді на честь 50-річчя Перемоги в Чернігові на Болдиній горі організували театралізоване дійство.
– Тоді наша «полуторка» спускалася з гори з польовою кухнею, – пригадує Михайло Фесюн. – А за нею їхали три автомобілі ЗІЛ-131 із солдатами.
Подальша доля авто невідома. І це зрозуміло, оскільки нічого нема вічного. Через те, що завдяки менським майстрам-автомобілістам ця вантажівка «ожила», малоймовірно, що вона потрапила на металобрухт. Можливо, авто стало музейним експонатом. Наразі колекціонування ретро-автомобілів є модною справою, а авто з бойовою історією стає ще ціннішим.
