Нещодавно жителі Озеред на Корюківщині дізналися, що Укрпошта доставлятиме їхні газети в село один раз на місяць. І не до двору, а лише до автобусної зупинки, куди треба причепити свою поштову скриньку. Сімдесятидворічний Анатолій Давидов обурюється: хто і за що так учиняє з жителями маленьких сіл.
Анатолій Давидов розповідає, що в Озередах – чотири жилих подвір’я. Усього восьмеро дорослих і троє дітей. У його хаті – двоє 72-річних пенсіонерів, в іншій – двоє інвалідів. Ще в одній оселі живуть двоє людей працездатного віку. Та сім’я, де виховуються троє діток.
Оце і все село. Та в кожному дворі передплачують газети, бо для людей це єдиний зв’язок з великим світом, який поза межами їхнього власного. І навіть цієї можливості їх лишає Укрпошта.
– Працівники пересувного відділення повідомили, що з 1 вересня привозитимуть газети один раз на місяць. І не в село, а до траси, куди нам близько кілометра ходьби, – обурюється чоловік. – Водій пересувного відділення каже, що йому доведений маршрут і він не має права кудись звернути з нього, бо їхатиме по навігатору.
Тож, кажуть, треба на зупинці причепити свою поштову скриньку й забирати там усі свої декілька газет за місяць. Вибачте, але це ж кому тоді газети будуть – усім? Адже там зупиняються і проїжджають різні люди, хто стерегтиме ту скриньку? Та і як туди, наприклад, добиратиметься наш односелець, інвалід першої групи Борис Ткаченко?..
В Озередах чоловік народився й прожив усе життя. «Відлучався» тільки на службу в армії та заробітки на Далекому Сході. А то все життя в колгоспі трудився. Йому тут усе дороге. Навіть попри те, що ні магазину в селі немає, ні якісної води, ні стабільного мобільного покриття.
Два місяці не працює стаціонарний телефон, який все одно не відключають через поганий мобільний зв’язок. І терпляче чекають, доки полагодять. Бо розібратися з мобільними телефонами пенсіонерам – справжня проблема. Кажуть, навіть «есемеску» прочитати не вміють і вже не навчаться. Не те щоб показники передати чи ще щось. Усьому свій час.
Пенсію теж отримую в Корюківці. І все необхідне там одразу закуповую на місяць. Хоча на що можна розраховувати, отримуючи 2100 гривень? Одразу відкладаю 500 гривень на бензин, 500 на комунальні, 600 на ліки. Залишається 500 гривень – розкошуй!
А якщо додаються непередбачені витрати, тоді зовсім непросто. Як от, було, протік дах у декількох місцях на веранді й на хаті. Пенсіонер журиться, що люди похилого віку, які все життя працювали на розвиток своєї країни, нині виявилися нікому не потрібними.
Каже, що їхнє село Озереди, віднесене до третьої зони радіоактивного забруднення, вигідне тільки тим, хто хоче раніше на декілька років на пенсію піти. Через це, за словами чоловіка, у селі живуть восьмеро, а зареєстрованих – у рази більше.
