Відповідно до Указу Президента України, починаючи з 2020 року, 29 серпня відзначається День пам’яті захисників України. Дата присвячена дню найбільших втрат української армії на Донбасі, коли 2014 року захисники територіальної цілісності нашої держави виходили з оточення в Іловайську.

У Корюківці

Урочисті заходи цього дня відбулися по всій Україні, зокрема, Всеукраїнська акція пам’яті «Сонях». У Корюківці представники влади та громадськості, родини загиблих, волонтери поклали квіти до пам’ятного знаку «Воїнам-учасникам АТО — борцям за незалежність України».

Під час вшанування пам'яті захисників територіальної цілісності України. Фото Корюківської міськради.

Учасники зібрання приєдналася до загальнонаціональної хвилини мовчання й згадали земляків, які віддали життя за свою Батьківщину. Таких Героїв на Корюківщині вісім: Павло Висоцький з Рибинська, Микола Лущик з Тютюнниці, Віталій Гирич і Микола Пономаренко з Корюківки, Олег Науменко з Холмів, Сергій Бадуненко з Охрамієвичів, Михайло Кобець з Білошицької Слободи та Андрій Супруненко з Перелюба.

Їхня пам’ять увічнена в меморіальних дошках та пам’ятних знаках, про них пам’ятають земляки, їхній подвиг вшановують військові побратими.

В Холмах

Солдати 13-го окремого мотопіхотного батальйону надіслали холминським жінкам-берегиням подарунок — жовто-блакитний прапор із висловленнями подяки від солдатів до 30-річчя Незалежності України.

Щира допомога простих сільських жінок додає їм віру у світле майбутнє. Жителі Холминської громади постійно забезпечують їх продуктами, засобами маскування, та побутовими речами.

Пам’ятаймо

Саме на ці серпневі дні 2014 року припав пік Іловайської трагедії, коли в результаті протистояння російським військам українські збройні підрозділи потрапили у вороже оточення. 18 серпня, у ході запеклих боїв, українські сили, що значною частиною складалися з добровольчих батальйонів, увійшли в Іловайськ. Вони змогли взяти під свій контроль частину міста.

В ніч з 23 на 24 серпня 2014 року відбулось наймасштабніше пряме вторгнення збройних сил країни-агресора на територію України

У плани Москви не входило здавати важливий стратегічний пункт, тому вона кинула проти українців свої регулярні війська. На момент вторгнення сили ЗС РФ складалися з дев’яти батальйонно-тактичних груп: 3500 осіб особового складу, до 60 танків, до 320 БМД (БМП), до 60 гармат, до 45 мінометів та 5 протитанкових ракетних комплексів.

Уже 24–25 серпня батальйони МВС України «Дніпро-1», «Миротворець», «Світязь», «Херсон», «Івано-Франківськ», Нацгвардії «Донбас» і сили сектору «Б» потрапили в оточення ворога. 28 серпня становище наших військових стало критичним.

Між керівництвом АТО та Генштабом ЗС РФ відбулися переговори щодо надання гарантій безпечних гуманітарних коридорів для виходу з оточення українських військових за узгодженими маршрутами.

Граючи роль миротворця, президент Росії Володимир Путін, 29 серпня запропонував підконтрольним Росії незаконним збройним формуванням відкрити для українських військових гуманітарний коридор, яким би вони могли вийти з оточення. Насправді путінський «зелений коридор» став для наших військових справжньою дорогою смерті.

29 серпня о 8.15 українські військові організованими колонами почали рух із міста за попередньо домовленими з російською стороною маршрутами. Спершу українські колони безперешкодно рухалися повз російські укріплені позиції, проте через деякий час російські війська відкрили вогонь, розстрілявши колони на марші.

За офіційними даними, під час Іловайської операції та подальшого розстрілу в так званому «зеленому коридорі» 366 українських воїнів загинули, 429 — отримали поранення різного ступеню тяжкості, 300 — потрапили у полон.

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися