За 30 років в Україні змінилося п’ятеро президентів. Кожного разу, голосуючи на виборах, усі ми сподівалися, що з новим лідером держави обов’язково має настати покращення. Якщо в щільному президентському графіку випадала нагода побувати у тому чи іншому куточку України, то жителі тих сіл і містечок обов’язково прагнули побачити зблизька першу особу держави. Сусіди.City вирішили пригадати, чи часто балували менян своєю увагою наші президенти.
Пролітав президентський кортеж через Мену
«Дорогою Кучми» називали трасу, що з’єднує Чернігів і село Чайкине на Новгород-Сіверщині, рідне село Леоніда Кучми. Жителі Менщини згадують і до сьогодні, яким рівним і гарним був цей автошлях. Бо Данилович полюбляв їздити на малу батьківщину. Саме тому не тільки дорогою йому завдячували земляки: в рідному Чайкиному по-своєму «будував Європу», спорудивши школу, дитячий садок, церкву, а в Новгороді-Сіверському зініціював зведення залізничного вокзалу та чотиризіркового готелю.
Згаданою трасою, яка пролягає через усю Мену, в кожний візит Леоніда Кучми на Новгород-Сіверщину пролітав президентський кортеж. Саме про один такий візит пригадав колишній міський голова Мени (2010–2015 роки) Федір Фесюн. Його «домерівська» біографія містить низку посад, обіймаючи які Федір Іванович мав стосунок до владних кабінетів. За всі ці роки траплялося безліч різноманітних зустрічей. Серед них – і з Леонідом Кучмою.
– Спорудження газонаповнювальної станції у нас, в Мені, було стратегічно важливим, – пригадує Федір Фесюн. – Тоді північ Чернігівщини не мала подібного підприємства, де б можна було наповнювати балони зрідженим газом. У 80-х роках автомобілі (їх називали «кліті») для того, щоб наповнити балони і забезпечити населення газом, долали великі відстані: аж через всю область на Прилуччину чи Київщину. Перед здобуттям Незалежності України ми змогли переконати київських урядовців у необхідності спорудження газонаповнювальної станції саме в Мені. Але потім Союз розпався, розпочався період нестабільності. Однак будівництво треба було довести до ладу.
За словами Федора Івановича, використовували всі способи, щоб вибити фінансування. Тому іноді користувалися тим, що Кучма – наш земляк. Загалом він відвідував будівництво двічі чи тричі. І це дало результат: 1997 року Менська газонаповнювальна станція була урочисто відкрита. Шкода, що сьогодні вона вже не працює.
«А ви не Кучма часом?»
Федір Фесюн пригадав також ще один візит Леоніда Кучми до Мени. Це було якраз на другий день після його обрання президентом у липні 1994 року. Але про зустріч детальніше розповіла менянка Валентина Голуб, яка на той час була секретарем комісії у справах неповнолітніх Менської райдержадміністрації.
– Пам’ятаю, був понеділок. Якраз напередодні відбулися президентські вибори, – згадує Валентина Голуб. – Того дня я чергувала на вході до райдержадміністрації. Раптом у вікно помітила, що біля будівлі зупинилося декілька автомобілів, вийшли чоловіки і стали підніматися сходами. Зайшли до вестибюля, один із них поцікавився, де наше начальство (на той час – представник президента в районі). Я стала проводити до приймальні, але по дорозі не стрималась і запитала: «А ви не Кучма часом?» На що отримала ствердну відповідь. Мені дивно було, що він, здається, такий недосяжний для нас десь там, у Києві, ще тільки вчора відбулися вибори, а сьогодні він тут, у Мені.
За словами Валентини Голуб, як виявилося, Леонід Кучма тоді просто зупинився на декілька хвилин у Мені дорогою до Чайкиного.
Стольне зустрічало двох президентів
Коли в перші роки незалежності потроху почали відходити у небуття колгоспи, стольненське господарство «Праця», очолюване Петром Киценком, ще міцно трималося на ногах. Воно і надалі слугувало прикладом умілого господарювання під керівництвом знаного на всю Україну голови.
Саме Стольному і пощастило двічі приймати президентів: восени 1992 року – Леоніда Кравчука, а згодом – і Леоніда Кучму. Колгосп «Праця» тоді спеціалізувався на вирощуванні елітних сортів картоплі, а Стольне було прикладом заможного колгоспного життя. Саме це все і показували гостям. Глав держави супроводжували і голова районної адміністрації Віктор Олійниченко, і голова колгоспу Петро Киценко. Хтозна, може, оці візити до Стольного і вплинули на рішення президента 2002 року призначити Петра Киценка головою Менської райдержадміністрації.
Восени 1992 року до Стольного завітав президент Леонід Кравчук
Багато чого про ті гостини зафіксовано у фото, а Петро Киценко в книзі «Тут, де річка Думниця» (видання 1993 року) пригадував візит Леоніда Кравчука так: «Восени минулого року відвідав наше господарство Президент України Л. М. Кравчук. На полях, на фермах побував, відвідав переробні об’єкти. Честь приймати Президента у своїй хаті випала родині Богданів. А ще точніше, на цю зустріч у будинку колгоспного механізатора Василя Васильовича Богдана та його дружини, вчительки Валентини Григорівни, зібралося кілька сімей. Прибули, починаючи від глави сімейної династії Василя Івановича, котрий, розмінявши сьомий десяток, продовжує трудитися на тракторі, і закінчуючи онуками, яких у нього семеро».
У книзі є цитата першого президента про його ставлення до колгоспів і земельної реформи: «Там, де колгосп «лежить», треба, ясна річ, щось робити. Можливо, варто взяти курс на організацію фермерства. А ось такі господарства, як колгосп «Праця», треба зберегти. Вони повинні розвиватися – на благо своїх людей, усієї держави».
Що в цих словах? Обережність? Чи, може, передбачення? Хай там як, але саме з 1992 року розпочинає свій шлях земельна реформа, результати якої ми бачимо тільки тепер, через три десятиліття.
І біле фортепіано від експрезидента
Немає згадок щодо відвідин Менщини Віктором Януковичем. Хіба що у вересні 2004 року ще будучи прем’єр-міністром України проїжджав через Мену до сусідньої Сосниці, де відбувалися урочистості з нагоди 110-річниці від дня народження Олександра Довженка. Та загалом ні Менщина, ні Чернігівщина, очевидно, не перебували у його пріоритетах. Бо президент-втікач за час своєї каденції більше переймався Донбасом, Кримом і Межигір’ям.
За державними клопотами не помітив Менщину і Петро Порошенко. Хоча чому не помітив? Наприкінці листопада 2018 року Петро Олексійович призначив очільником Чернігівської облдержадміністрації голову Менської районної ради Олександра Мисника, який керував ОДА до 11 червня 2019 року.
Леонід Кучма 2014 року відвідав Мену вже в статусі екс-президента
Тим часом Леонід Кучма, хоча вже і в статусі експрезидента, час від часу згадує про Сіверщину. У квітні 2014 року вихованці та педагогічний колектив Менської дитячої музичної школи вітали його в стінах закладу. Тоді Леонід Данилович подарував біле фортепіано вартістю шість тисяч євро – одне з 75 таких інструментів, закуплених фондом Леоніда Кучми для музичних шкіл України.
Гелікоптером – над Україною
Кажуть, законодавцем «моди» президентських мандрівок гелікоптером став Віктор Ющенко. Він почав використовувати цей вид транспорту не тільки для робочих візитів, а й вирушаючи із сімейством на різдвяний відпочинок у Карпати. Так це чи ні, але автор особисто був свідком того, як 2009 року велелюдним зібранням чекали на пронизливому січневому вітрі прибуття Віктора Андрійовича до меморіалу пам’яті Героїв Крут. Тоді ми могли побачити лише гелікоптер, яким він прилетів, – підступитися було неможливо. Гелікоптером неодноразово літав Ющенко і до Батурина.
Леонід Кучма разом з вихованцями Менської музичної школи
До речі, в реставрацію батуринських історичних пам’яток та спорудження меморіалу в Крутах тоді вклали сотні мільйонів гривень. Бо сам Ющенко мріяв, щоб туди приїздили сотні тисяч туристів. Автотранспортом – саме в часи його президентства капітально відремонтували так звану московську трасу.
Віктор Янукович також полюбляв гелікоптери. Навіть занадто захоплювався ними, бо, кажуть, не в одному місці Києва обладнали спеціальні вертолітні майданчики. І робилося це, як виявляється, недаремно. У лютому 2014 року саме з гелікоптера Янукович, будемо сподіватися, востаннє, помахав рукою Україні, відлітаючи з Межигір’я.
