До Всесвітнього дня науки, який відзначався 10 листопада, уродженку Корюківки, а нині киянку Людмилу Воробйову нагородили орденом «Наукова еліта України», відзначили Почесною грамотою від Української федерації вчених, а її прізвище та ім’я занесли до Книги пошани.
Людмила Воробйова у свої 74 роки працює, подорожує, багато спілкується зі студентською молоддю. А ще вона бабуся двох чудових юних кияночок, яким приділяє чи не найбільше свого вільного часу.
З пані Людмилою мені пощастило познайомитися більше як двадцять років тому. Вона активний член Корюківського відділення Чернігівського земляцтва. Навіть не пам’ятаю столичної зустрічі, у якій би вона не брала участі. Завжди усміхнена, життєрадісна. Високу нагороду їй урочисто вручали у Маріїнському палаці.
Пам'ятні моменти нагородження
Людмила Синельник
Людмила Воробйова, а в дівоцтві Синельник, народилася 1 червня 1947 року. Це були важкі повоєнні роки, коли країна підіймалася з руїн. Її батьки були службовцями. Мама працювала адміністратором готелю, батько Василь Володимирович Синельник головним землевпорядником Корюківського району.
Навчалася Людмила у тодішній школі № 3, де тепер Корюківська гімназія. Вчилася дуже добре. Закінчивши навчальний заклад 1965 року зі срібною медаллю, мала для вступу широкий вибір вищих навчальних закладів. Обрала найпрестижніший — Національний університет імені Тараса Шевченка.
Двадцять років свого трудового життя Людмила Василівна присвятила Київському геологорозвідувальному коледжу. Працювала завучем, очолювала методичне об’єднання викладачів суспільно-економічних дисциплін усіх геологорозвідувальних технікумів колишнього СРСР. А їх було сорок.
У 2006 році захистила кандидатську дисертацію й отримала звання кандидата економічних наук, потім доцента, доктора філософії. Нині, майже двадцять поспіль, років пані Людмила працює в Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана.
У колі студенів завджи цікаво
Людмила Воробйова має більше як 60 наукових робіт. Отримала звання «Заслужений працівник КНЕУ». До 30-річчя незалежності України її нагородили орденом «Патріот Чернігівщини».
Активне життя
Пані Людмила не здається рокам. Вони наче йдуть самі по собі, а вона завжди молода, активна, креативна. Дуже любить танці, подорожі, часто відвідує концерти, музеї, театри. Об’їхала майже всю Україну.
Багато вражень привезла із закордонних мандрівок по Ізраїлю, Росії, Білорусі, Литві, Латвії, Таджикистану, Болгарії, Румунії, Польщі. Та найбільше її вразила подорож на Соловецькі острови, яка відбувалася у 2003 році, коли ще не було війни з Росією.
Цю експедицію організував Віктор Ющенко, який саме балотувався в президенти. Їздила у складі делегації, де були присутні представники української діаспори зі США, а також нащадки загиблих на Соловках політв’язнів.
Найрідніші люди
Людмила Воробйова має хорошу й дружну родину. Чоловік і син — військові. Син — учасник бойових дій на сході України, майор Збройних Сил України. Сім’я у них інтернаціональна, бо невістка — вірменка.
Діти подарували батькам двох онучок-красунь: Софії десять років, а Мілі — вісім. Молодша сестра Людмили Воробйової Анна також живе в Києві, працює викладачем у медичному коледжі.
Людмила Василівна зізнається, що чим старшою стає, тим частіше ностальгує за малою батьківщиною. Корюківку відвідує постійно, раз чи двічі у рік. Батьки її, на жаль, уже відійшли у засвіти. Вони з сестрою приїжджають на їхні могилки.
Захоплення тихим полюванням розпочалося на малій батьківщині
У Корюківці з родичів лишилася тільки двоюрідна сестра Ганна Миколаївна Савич, яка вже не перший рік тяжко хворіє. Коли Людмила Воробйова приїздить до рідної Корюківки, то зазвичай зупиняється в міському готелі, де працювала адміністратором її покійна мама, а потім і її колишня студентка Жанна Максименко.
Дуже вдячна Жанні Михайлівні за гостинність. Пані Людмила нещодавно дізналася, що корюківський готель не працює, дуже засмутилася. Каже, було б дуже добре, якби готель зберігся.
