23 грудня в Чернігівській області запровадили жовтий рівень епідемічної небезпеки. Чернігівщина вийшла з «червоної» карантинної зони та готується до Нового року. Сусіди.Сіty поцікавилися у мешканців Корюківщини, як впливають зони адаптивного карантину на їхнє святкування Нового року, які традиції новоріччя існують у їхніх родинах.

«Хочеться снігу, морозу і на лижі!»

Людмила Лущик, 47 років, головний бухгалтер Корюківського районного громадського благодійного фонду «Здоров’я», с. Тютюнниця:

Людмила ЛущикЛюдмила ЛущикАвтор: Наталія Рубей

— У нашому селі немає ніяких святкових заходів. Того року приїздили на ялинку в Корюківку. А нині святкуватимемо вдома своєю сім’ю. Ми всі вакциновані, тож не звертатимемо уваги на те, який нині рівень епіднебезпеки - червоний, жовтий чи зелений. Відчуття свята є, і пандемія на це не впливає.

Рік, що минає, для нас був важким, усі перехворіли. Але траплялися й радісні моменти

Донька Аліна закінчила економічний коледж, гарний випускний влаштували. Вступила в Національний університет «Чернігівська політехніка», обрала лісову галузь. Видно, продовжить лісову династію нашої родини. У мене чоловік у лісгоспі трудиться, і брат чоловіків, і свекруха 40 років відпрацювала бухгалтером у ДП «Корюківське лісове господарство», і покійний чоловіків брат, який загинув у зоні АТО, теж трудився на цьому підприємстві. Усі в лісгоспі, одна я — ні та син, що працює на фабриці дверей у Корюківці.

До нового року ще нічого не купувала. Частування у нас традиційне: олів’є, риба запечена, голубці та ін. Чого б мені хотілося на Новий рік? Хочеться снігу й морозу такого, щоб аж тріщав — і на лижі! Обожнюю таку погоду! Усім людям у Новому році щиро бажаю здоров`я, добра, миру і щоб війна у нашій країні нарешті закінчилася.

«Раніше було весело, а зараз на душі тяжко»

Тамара Нікифоренко, 72 роки, пенсіонерка, м. Корюківка:

Тамара НікифоренкоТамара НікифоренкоАвтор: Наталія Рубей

— Приїдуть діти, заберуть, посидимо разом, ось і все свято. А раніше було цікаво й радісно. З сім’єю йшли до ялинки, гуляли, святкували. Зараз на душі дуже тяжко. По-перше, дорожнеча страшна — спробуй щось купити, по-друге, коронавірус. Однак найбільша наша біда — війна. Я прожила життя без війни, але мені моторошно від того, що нині діється на сході України. Бідні люди, бідні військові! Як вони там тепер, в отакі морози…

«Перший за останні три роки Новий рік удома»

Тетяна Соколовська, 45 років, військовослужбовиця, м. Корюківка:

— У мене зараз дві сім'ї: мої побратими на сході України й мама з донькою. За три останні роки, коли я підписала контракт на військову службу, це буде перше новоріччя, яке зустрічатиму вдома з рідними. Буде невеличке сімейне коло, ялиночка. Зі своїми побратимами у нас інше новоріччя: хто в нарядах, хто відпочиває, але олів’є й мандарини — обов’язкові!

Зараз багато жінок в армії, молоді дівчата йдуть медиками, зв’язківцями, стають командирами відділень.

Я спочатку теж була волонтеркою, а потім підписала контракт на військову службу, третій рік служу

Мама нічого на це не сказала, бо знає, що я завжди приймаю рішення самостійно. У мене декілька військових спеціальностей. Одна з них — діловод. Також довелося навчитися надавати першу меддопомогу.

Скоро закінчується мій контракт. Потім можна буде обирати — продовжити його чи звільнитися в запас. А щодо Нового року, то останнім часом він мені вже не відчувається так святково.

«Великих компаній уже не збираємо»

Василь Ісаченко, 70 років, пенсіонер, м. Корюківка:

Василь ІсаченкоВасиль ІсаченкоАвтор: Наталія Рубей

— Не впливають карантинні зони на наш Новий рік, тому що ми великих компаній уже не збираємо. Чекатимемо в гості дітей і онучку. Щось смачненьке приготуємо, купимо свіженького сальця, м’ясця, фруктів: мандарини, ківі тощо. Обов’язково буде святковий торт. Заздалегідь не скуповуємося, бо нам не потрібна велика кількість продуктів. Все встигнемо купити напередодні Нового року.

Рік, що минає, для мене був не дуже приємним. Довелося двічі в лікарні полежати, хоч і з профілактичною метою. Дружина часто їздила у Київ, допомагала няньчити внучку. Бо донька в декрет не ходила, а зять — військовослужбовець, тож треба було підтримати. Вже пішла в садочок наша внучечка.

Хочеться, щоб рік прийдешній був спокійнішим. Бо останнім часом так уже «накручують» людей, нагнітаючи панічні настрої, особливо по телевізору.

«Завжди прикрашаємо з дітьми свій будинок»

Ірина Коваль, 36 років, власниця магазину дитячого одягу «Junior», м. Корюківка:

Ірина КовальІрина КовальАвтор: Наталія Рубей

— Карантинні зони абсолютно не впливають на наше святкування Нового року. Будемо зустрічати його вдома або з друзями. Ми дуже рідко ходимо на ялинку, бо завжди поспішаєш, не встигаєш, готуючи частування.

Традиційно запікаємо м’ясо — качку чи курку, готуємо улюблені страви нашої родини

Завжди з дітьми прикрашаємо свій будинок — і зовні, і всередині. Багато прикрас робимо власноруч. Інколи, буває, й нема настрою, але дев’ятирічний син і п’ятирічна донька дуже чекають на ці приготування! Обов’язково даруватимемо подарунки дітям і ми, батьки, і Дід Мороз під ялинку покладе.

Рік, що минає, складним був для бізнесу та відпочинку з дітьми. Хочеться, щоб в Новому році нарешті закінчилася війна на Донбасі й запанував мир. Щоб ситуація з коронавірусом і карантином вирішилася, щоб можна було жити без обмежень, як і раніше. Здоров’я всім і спокою.

«Святкуватиму чоловічою компанією»

Андрій Савицький, начальник 18 Державного пожежно-рятувального посту з охорони об’єктів (АТ «Слов’янські шпалери — КФТП»), с. Наумівка, 40 років:

Андрій СавицькийАндрій СавицькийАвтор: Наталія Рубей

— Карантинні зони ніяк не впливають на святкування Нового року. Свято є свято. Та й взагалі я вважаю, що з коронавірусом треба примиритися та навчитися жити в нових реаліях. Не треба аж занадто ховатися від цієї недуги — з часом всі набудемо певного захисту.

Чого ніколи не розумів, так це навіщо носити маску здоровій людині. У цьому я — антимасочник, якщо можна так сказати

Нинішній Новий рік зустрічатиму чоловічою компанією, з меншим сином, 7-річним Ванею. Бо дружина Наталія буде на зміні в лікарні, а старший син, 15-річний Артем, зустрічатиме Новий рік у Корюківці з друзями. Зазвичай ми з родиною 1 січня відвідуємо батьків. Надвечір меншого залишаємо у котроїсь з бабусь, а самі святкуємо з друзями.

Якихось особливих новорічних традицій не маємо. Ну, якщо не брати до уваги олів'є. Менший син ще вірить у дива: в Миколая, Діда Мороза та навіть зубну фею. Тож Дід Мороз буде обов’язково — і вдома, і в бабусь.

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися