Напередодні Нового року телевізійні канали розповіли історію про те, як до Менського зоопарку рятувальники доправили лелеку. Бузько з якоїсь причини не відлетів до теплих країв разом зі своїми одноплемінниками і залишився на зиму в Бобровиці. Як він почувається на новому місці та що нового в зоопарку, Сусіди.City поцікавилися у директорки закладу Зінаїди Максименко.
Лелека на ім’я Пожежник
До Менського зоопарку новий підопічний потрапив з Бобровиці. Саме там люди помітили, що хоча лелеки відлетіли до теплих країв ще в серпні, але один із них чомусь залишився. Поки було тепло, особливого занепокоєння це не викликало: птах проводив час переважно на луках та болоті, бо там було достатньо поживи. А от коли погода ставала прохолоднішою, нагадуючи про наближення зими, лелека почав тулитися ближче до людей.
Він без остраху приземлявся і прогулювався вулицями міста. Люди сприймали це як дивовижу: фотографували, при нагоді підгодовували бідолаху. Найбільше, мабуть, йому щастило на місцевому базарі, де підприємці могли побалувати рибкою чи м’ясцем. Саме там він і прижився останній час.
Температура дедалі знижувалася, завдаючи птаху ще більшого дискомфорту. Через це навіть характер його змінився з мирного і дружелюбного на агресивний. Наче благаючи про допомогу, він бігав між ятками, намагаючись ущипнути перехожих. Чи то просив їсти, чи то врятувати від холоду.
Ось так лелека прибув до Менського зоопарку
Особливо занепокоїлися жителі Бобровиці, коли побачили, що птах просто почав гинути: від холоду став менше їсти і сили покидали його. Ось тоді і стали бити на сполох, зателефонували рятувальникам.
– Повідомлення про лелеку надійшло на лінію «101», – розповідає заступник начальника оперативно-координаційного центру ДСНС України у Чернігівській області Олексій Чалишев. – Бобровицькі рятувальники спіймали птаха і перевезли у гараж. Там він відігрівся, вільно ходив між пожежними машинами, а співробітники підгодовували рибою.
Хоча врятований птах там уже освоївся (навіть прізвисько Пожежник отримав), але рятувальники розуміли, що краще йому буде серед своїх родичів. Тому зателефонували в Менський зоопарк з проханням прихистити пернатого. Уже незабаром Пожежника помістили у картонну коробку, огорнули її ковдрою і, подолавши 100-кілометровий шлях з Бобровиці до Чернігова, а потім ще 70 кілометрів до Мени, оперативно-рятувальним автомобілем доправили його до звіринця.
Свій серед своїх
Коли лелеці давали кличку, рятувальники не задумувалися над тим, яка у нього стать. Як виявилося – не помилилися.
– Це хлопчик років чотирьох, – каже ветеринарний лікар Менського зоопарку Микола Міцук. – По прибуттю птаха ми оглянули. Він має цілі крила, ноги. Все з ним буде добре.
Коли минув майже тиждень, як бобровицький Пожежник жив у Мені, ми вирішили його відвідати, аби подивитися, як він адаптується. Допомогла це зробити директорка Менського зоопарку Зінаїда Максименко.
– Усе буде добре, – запевняє пані Зінаїда. – Він мешкає в компанії своїх одноплемінників. Загалом тепер їх у нас аж 11. Ще донедавна ніяк не могли спіймати двох своїх постійних підопічних. Наразі всі вони перебувають у закритому вольєрі, де сухо, підтримується оптимальна для птахів температура в 10–11 градусів.
Лелеками опікується доглядальниця Людмила Карпова. До новоприбулих тут індивідуальний підхід
Птахи справді виглядають доглянутими і не обділеними увагою. Але якщо більшість почувається тут як повноправні господарі, то троє помітно виділяються і зовнішнім виглядом (бруднувате оперення) і поведінкою (боязливість, відсторонення). Серед таких і Пожежник. Він стояв осторонь під стінкою.
– Ці троє – наші новачки, – розповідає Зінаїда Максименко. – Кілька місяців, які птахи прожили у некомфортних для них умовах, далися взнаки: їм було холодно і вогко, вони схудли, це позначилося на забарвленні пір’я. Але мине якийсь час і вони адаптуються.
Коли доглядальниця Людмила Карпова почала годувати птахів, на відміну від інших, троє птахів не насмілювалися підбігти до тазика з рибою. За її словами, поки птах не освоїться остаточно, доводиться годувати його індивідуально.
Риба дуже смакує довгодзьобим
– Загалом лелеки – постійні мешканці нашого зоопарку, – каже Зінаїда Максименко. – Це переважно птахи, які через травмування не можуть не тільки відлетіти на зимівлю, а й взагалі піднятися в повітря. Є й такі, які не змогли цьогоріч відлетіти через хворобу і ослабленість організму, але, перезимувавши у нас, вони мають шанс зробити це наступного року.
По дорозі від лелек говоримо з директоркою про сьогодення зоопарку.
– Зараз не сезон, тому відвідувачів у нас не так багато, – ділиться вона. – Може б, їх стало більше, якби була можливість людям розраховуватися у нас коштами із «тисячі Зеленського». Але, незважаючи на те, що ми також потерпали в період карантинних обмежень, на жаль, зоопарк не входить до переліку закладів, де можна витратити ці кошти. Однак ми продовжуємо працювати задля того, щоб стати кращими в 2022 році. Навіть зараз, взимку, проводимо реконструкцію вхідної брами. У планах – навесні відремонтувати водогін, який не замінювався всі 45 років існування Менського зоопарку. Хочемо також облаштувати автомобільну стоянку.
