У когось густо, а в інших — пусто. Так відгукуються про щедрувальників цього року, яких дочекалися не в кожному домі. Сусіди.Сіty поцікавилилися у корюківчан, яким для них був Щедрий вечір, чи ходять щедрувати самі і чи пускають до себе юрби щедрувальників.

«Водили Козу і пригощали солодощами та чаєм»

Ольга Мірошниченко, костюмерка міського Будинку культури:

— Увечері 13-го січня з десятьма колегами влаштували театралізований святковий захід просто неба. Були у нас Василь, Маланка, Коза, Козак та інші дійові особи, всі в костюмах. На вулиці навпроти Будинку культури ми зупиняли людей і цікавилися, чи знають вони, яке сьогодні свято та що воно означає. Просили людей защедрувати, а за це пригощали їх гарячим чаєм і цукерками. Скажу, що всі люди знають щедрівки, а дві молоді жіночки так гарно заспівали! Тож ми радо роздали цілий мішок цукерок.

З відкритих джерел
З відкритих джерел
З відкритих джерел
З відкритих джерел
З відкритих джерел
З відкритих джерел
Творчі працівники Корюківського міського Будинку культури не давали корюківчанам сумувати у Щедрий вечір

Ми з чоловіком ніколи не ходимо щедрувати, бо раніше такого не було, ми не привчені. Діти наші — тільки до бабусь. Цьогоріч у нас вдома зовсім мало було щедрувальників, колядників тільки двоє, а засівати взагалі ніхто не прийшов. Хоча чекаємо ми завжди, купуємо цукерки, завчасно розмінюємо по 5 і 10 гривень, щоб подякувати дітям. Адже новоріччя, яке я дуже люблю, — це такий період, коли хочеться казки й радості й собі, й навколишнім!

«Дрібні купюри зникають перед колядками і повертаються після засівання»

Олександр Ісаченко, підприємець щоденного ринку:

— На щедрівки ходили сім’єю до кумів. А там, по вулиці Чкалова, багато дітей щедрували. Наші менші чотирирічні син і донька щедрувати не ходять, ото тільки до хрещеного. По моїй вулиці Осінній тільки чотири хати, тож до нас рідко навідуються великі гурти колядників-щедрувальників. І засівальників цьогоріч не дочекався, бо з самого рання вже на базарі був.

На ринку в нас декілька років поспіль засівав Герман Бирка. Його мама — наша колега, тож він ходив вітав усіх базарників. Це вже була така традиція. На жаль, торік Германа не стало (хлопчик помер від коронавірусу — Авт.). Тепер хіба хтось заради жарту зайде засіє. Як от до мене кум.

Особливістю колядувально-щедрувального періоду на базарі є відсутність розміну. Перед 7 і 13 січня немає ні 10-гривневих купюр, ні 20-гривневих!

Віддавати здачу дуже складно, бо завчасно притримують такі гроші для дітей. На мою думку, це відбувається тому, що люди не сприймають за гроші 5 і 10 гривень копійками. Нести десятки й двадцятки починають уже за декілька днів після засівання. Тоді й напруга зі здачею спадає.

«Ніколи не зачиняємо дверей у ці свята»

Віктор Пилипенко, фотограф ТОВ «ФОТОС»:

— У нас удома завжди багато дітей буває на колядки, щедрівки та засівання, бо живемо в центрі міста. Ніколи з дружиною не зачиняємо двері, бо не можна відсторонюватися від добрих віншувань. Завжди віддячуємо дітям цукерками й грошима. Самі з родиною колись теж ходили щедрувати, тепер — ні. Ну, хіба тільки іноді по родичах.

Віктор ПилипенкоВіктор ПилипенкоАвтор: Наталія Рубей

Цього року вперше пішов засівати до своїх знайомих — просто захотів привітати. Завернув і в редакцію газети «Маяк» та бібліотеку. Для цього дістав із загашника нашого фотоательє костюм Діда Мороза. Він давно припадає пилом за непотрібністю, бо нині батьки вже не запрошують для своїх дітей додому Діда Мороза й Снігуроньку. А колись саме задля цього новорічне вбрання ми з колегами й купували.

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися