Українці начебто вже й звикли до непередбачуваних дій північного сусіда, Російської Федерації. Та останнім часом усе голосніше лунають розмови про можливе вторгнення її військ в Україну. Спілкуємося на цю тему з корюківським міським головою Ратаном Ахмедовим.
Ситуація на кордоні
— Ратане Ратановичу, що ви думаєте про можливість розгортання військових дій на території нашої держави?
— Як керівник громади я не маю доступу до державної таємниці. Тому, як і всі, можу аналізувати лише інформацію з відкритих джерел. Наша країна вже вісім років воює з Росією. Були різні її фази: більш спокійні, періоди загострення.
Ратан Ахмедов
Сьогодні ситуація досить напружена через те, що сусідня держава по периметру кордону — від Волинської області й до Криму зосередила дуже багато військової техніки та живої сили. Проводиться постійна ротація особового складу, відпрацьовується мобільність російських військових.
А це означає, якщо навіть їх сьогодні відведуть від кордону, завтра вони, вже навчені, можуть швидко повернутися. Наші військові кажуть, що сил, які зосереджені на кордоні, не достатньо для повномасштабної війни. Хоча я розумію: сьогодні не достатньо, а завтра буде достатньо.
Як пересічний громадянин розумію, що Корюківщина, Сновщина, Менщина та інші громади не перебувають у зоні ймовірного стратегічного наступу. Ворог кидатиме свої сили на великі міста, по стратегічних напрямках. Та надіятися, що нас мине війна, впевнений, нікому в голову не прийде.
— Кажуть, що військові вже мають можливий план наступу?
— Думаю, що план нападу давно складений. Як і давно існує бажання РФ повернути собі Україну. Про це вони говорили завжди. Радник Путіна Сурков заявляє, мовляв, Російської імперії без України він не бачить.
Однак треба розуміти, що зараз головну роль взяли на себе дипломати. Про що вони говорять, про що домовляємося — ми знати не можемо. Скажу лише одне: поки вони говорять — зброя мовчить. Також з упевненістю заявляю: нам потрібно сподіватися лише на власні Збройні сили.
Територіальна оборона
— Як населення може допомогти військовим?
— В Україні нарешті прийняли Закон «Про основи національного спротиву». Відповідно до нього в кожному районі діють батальйони територіальної оборони. На Чернігівщині їх шість.
Один із шести базується в Корюківці. Очолює його Сергій Миколайович Данилко. Батальйон включає кадрових офіцерів і сержантів, а також резервістів. Загальна його чисельність залежатиме від покладених завдань і ситуації. Для батальйону виділили приміщення, належним чином його облаштувуємо.
Головне завдання особового складу батальйону, це простійна комунікація з військовим резервом, який уже не перший рік як створений: проведення навчань з охорони об’єктів критичної інфраструктури та громадського порядку, допомоги військовим, бойового злагодження, військово-патріотичне виховання.
У класичному розумінні основа національного спротиву полягає в тому, щоби населення було готове до спротиву ворогові. Щоби кожен член територіальної оборони знав свою роль, міг поводитись зі зброєю, надавати першу медичну допомогу. Належати до територіальної оборони має бути престижно. Адже ці люди захищатимуть своїх близьких, рідних, земляків у разі потреби.
Про паніку та «тривожну валізку»
— Ратане Ратановичу, сьогодні багато говорять, що треба готуватися всім, зокрема, скласти «тривожну валізу». Ви вже її маєте?
— Якщо складати тривожну валізу, то треба знати, куди з нею втікати. А куди нам втікати. Україна одна. Якщо говорити про документи, про які у будь-якому випадку треба дбати, бо відновлювати їх складно, то вони в мене у надійному місці.
І це не залежить: буде війна чи ні. Я переконаний, що турбуватися треба лише про те, на що ми можемо вплинути. А витрачати енергію, нерви, здоров’я на те, що ми не можемо змінити — точно не варто.
— Зараз звідусіль звучить слово «паніка», як ви до цього ставитесь?
— Якщо ми будемо панікувати, то це вже програш битво ще до її початку. Паніка — один із видів зброї. Її завжди використовують сторони, котрі воюють. Український народ недруги атакують з усіх боків, але маємо вистояти.
На жаль, поки ми не можемо належним чином протистояти масивній інформаційній війні північного сусіда проти нас. Крім того, що море фейків щоденно сиплеться з усіх інформаційних джерел, російська влада бомбує й свій народ уявною загрозою з боку українців.
Вони дійшли до того, що готують своїх же співгромадян до можливих військових втрат. Але ми точно знаємо, що наша держава нічим не загрожує північному сусідові. Просто ми хочемо йти європейським шляхом.
Однак путінська Росія цього сприйняти не може. Тож ми маємо навчитися жити в цій ситуації, об’єднатися навколо державних інтересів, берегти нерви одне одного і кожен на своєму місці гідно виконувати свою роботу.
