Цей чоловік перебуває у корюківській лікарні вже кілька тижнів. Я випадково дізналася про сліпого дідуся з Семенівщини, якого привезли до Корюківської районної лікарні задовго до початку російсько-української війни. У нього проблеми із зором. Дідуся медики підлікували, але приїхати по нього з Семенівки так ніхто й не зміг.
Знайшла його у хірургічному відділенні. Очікувала побачити зовсім кволого не ходячого чоловіка, однак помилилася. Дідусь сам вийшов із палати, коли медсестра сказала, що його прийшли провідати.
Присіли у вестибюлі на стільчики. Знайомимося. Григорію Володимировичу 75 років. Родом він із села Машеве, що на Семенівщини. До грудня минулого року ще жив у селі, в свій хаті. Майже два роки самував, відколи померла дружина. Каже, що є й син, але десь далеко. А оце вже кілька місяців мешкає у будинку для немічних стареньких людей.
До Корюківки привези його, щоб зробити операцію на оці, бо зовсім осліп. Тетяна Сорока, наша місцева лікарка-офтальмолог, зробила йому операцію, дідусь уже бачить.
Бідкається старенький, що не забирають у Семенівку. Дякує за гостинці. А потім нахиляється до мого вуха й питає: а про яку війну хлопці говорять? Кажу, мовляв, Росія напала на Україну. Ні, каже, це не правда. То ви щось плутаєте. Такого не може бути ніколи. І що цікаво, Путіна дід знає й пам’ятає, а свого прізвища згадати за час нашої розмови так і не зміг…
