Сільські громади намагаються продовжувати жити так, щоб максимально зменшити негативні впливи війни: світло є, теплом та водопостачанням (там, де воно централізоване) забезпечені, хліб, молоко теж є, сміття вивозиться. Звісно, є й негаразди із забезпеченням жителів усіх населених пунктів Менщини продуктами харчування, медикаментами, товарами повсякденного попиту. Викликані вони неможливістю налагодження логістики через зруйновані мости та через фактичну блокаду нашого краю.
У Покровському ворога не злякалися
Староста Покровсько-Слобідського старостинського округу Альона Труба розповіла, що в перші дні люди були сильно налякані, оскільки окупантська техніка, що побувала на Менщині, чи не вся пройшлася через Покровське. Після себе залишили сліди: пошкодили двері та вікна в трьох сільських магазинах, частково пограбували їх. Взяли, правда, тільки те, що можна було одразу з'їсти.
Після відходу непроханих гостей жителі Покровського полегшено зітхнули, хоча і не можуть сказати, що стали далі жити звичним життям, бо війна триває.
Альона Труба
– Старостат і сільськогосподарські підприємства нашого села як можуть підтримують людей у цих умовах, – запевняє Альона Труба. – Мелемо борошно, виготовляємо різні крупи. Зерно виділяє ТОВ «Зернятко». Хоча й привозимо хліб з менської пекарані "ХлібОК", але наші люди мають змогу і самі пекти домашній. Борошно вони отримують безкоштовно. Також жителі Покровського скористалися можливістю взяти курей, яких запропонувало Березнянське птахопідприємство, то забезпечили м'ясом не тільки себе, а й наготували тушонки для Збройних Сил України. Також печемо печиво для наших воїнів.
У Величківці чекають на перемогу
У Величківському старостинському окрузі займаються тим же: мелють борошно для селян, готують допомогу захисникам, збирають кошти і передають волонтерам у Мену. Величківка знаходиться по дорозі з Мени на Корюківку, тому ворожі танки та інша техніка йшла через село.
Тетяна Яковенко
– Вони у нас не зупинялися, – розказує староста Тетяна Яковенко. – Тільки декілька «Градів» заїхали на людські городи. Я так розумію, це вони таким чином прикривали прохід колони. Гусеницями трохи дорогу спортили. Війна – це біда. Зрозуміло, що це давить на людей психологічно, але ми тримаємося згуртовано, намагаємося не занепадати духом: проявляємо взаємовиручку та підтримку одне одного, приходимо на допомогу тим, хто її потребує. Очікуємо на перемогу і молимося за наших захисників. Для них наготували тушонки. Не тільки з курятини, а й зі свинини та яловичини.
Як повідомила пані Тетяна, дефіциту хліба у Величківці немає. Він через день завозиться з Мени в розрахунку пів буханця на особу. Але місцеве сільгосппідприємство запасається і борошном власного помелу – на той випадок, якщо буде безвихідь.
